1) Мої птахи, на рідні луки дальні хоч по одній пір'їночці зроніть.
2) Встаньте, вклоніться люди, Шевченко іде на Волинь.
3) О, Берестечко! На твоєму полі чоло схилив великий наш Кобзар.
4) О Боже всесильний, навчи не зневіритись нас!
5) О Боже всемудрий, у цім многотрудному світі, у цім многогрішнім, навчи нас лишитись людьми!
6) Пробачте Лесю ть за ці чужі бетонні стіни, за душі темні і пусті за невкраїнність України.
7) Прийди в гаї, мій друже, другом немов до істини з імли, за всіх недужих, кволих духом, у цьому храм Дай мені сонця, дай мені вітру, дай мені радості, зоряне світло.
9) Гей, дорого дальня, повертай до мами - буде в її косах менше сивини.
10) О Батьківщино, мати ясноока. Торкаюсь тихо імені твого.
Я вважаю, що жити оптимістом, безперечно, легше. Позитивне мислення і позитивна енергетика заряджають оточуючих і надихають на дії, змушують не сидіти на місці, а з усмішкою на обличчі йти вперед, долаючи перешкоди. По-перше, люди - оптимісти живуть набагато довше, це й не дивно, бо сміх і радість продовжують життя. Кажучи про оптимізм, не можна не згадати вірш Лесі Українки "Contra spem spero". Лірична героїня твору незважаючи на свою тяжку хворобу знаходить сили і позитивні думки щоб продовжувати жити й творити. Ці поняття яскраво відображено у таких рядках: "Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть думи сумні!" По - друге приймати будь-які проблеми набагато легше з позитивними думками. Згадаймо постать видатного українського письменника Остапу Вишню, який незважаючи на неправдиві звинувачення у неправдивій контрреволюційній діяльності продовжував писати свої усмішки, навіть тоді, коли його було заслано. Він не втратив оптимізму у своєму житті і приймав усі звинувачення легко і гідно. Отже, оптимізм - це, мабуть, найкраща риса в людському характері, яка дає можливість жити вільно і не бути заручником власних сірих буднів.
1) Мої птахи, на рідні луки дальні хоч по одній пір'їночці зроніть.
2) Встаньте, вклоніться люди, Шевченко іде на Волинь.
3) О, Берестечко! На твоєму полі чоло схилив великий наш Кобзар.
4) О Боже всесильний, навчи не зневіритись нас!
5) О Боже всемудрий, у цім многотрудному світі, у цім многогрішнім, навчи нас лишитись людьми!
6) Пробачте Лесю ть за ці чужі бетонні стіни, за душі темні і пусті за невкраїнність України.
7) Прийди в гаї, мій друже, другом немов до істини з імли, за всіх недужих, кволих духом, у цьому храм Дай мені сонця, дай мені вітру, дай мені радості, зоряне світло.
9) Гей, дорого дальня, повертай до мами - буде в її косах менше сивини.
10) О Батьківщино, мати ясноока. Торкаюсь тихо імені твого.
По-перше, люди - оптимісти живуть набагато довше, це й не дивно, бо сміх і радість продовжують життя. Кажучи про оптимізм, не можна не згадати вірш Лесі Українки "Contra spem spero". Лірична героїня твору незважаючи на свою тяжку хворобу знаходить сили і позитивні думки щоб продовжувати жити й творити. Ці поняття яскраво відображено у таких рядках: "Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть думи сумні!"
По - друге приймати будь-які проблеми набагато легше з позитивними думками. Згадаймо постать видатного українського письменника Остапу Вишню, який незважаючи на неправдиві звинувачення у неправдивій контрреволюційній діяльності продовжував писати свої усмішки, навіть тоді, коли його було заслано. Він не втратив оптимізму у своєму житті і приймав усі звинувачення легко і гідно.
Отже, оптимізм - це, мабуть, найкраща риса в людському характері, яка дає можливість жити вільно і не бути заручником власних сірих буднів.