Бувають абсолютно несподівані зустрічі. Така незвично цікава зустріч була у мене зовсім недавно. Я зустрів дивного людини.Я зіткнувся з цим хлопчиком на нашій сходах , коли виносив сміття . Я відразу звернув увагу на його очі – вони були безмежно -сині , ніби я глянув у глиб моря.- Привіт ! – Сказав я , від несподіванки ледь не упустивши відро для сміття.А хлопчик відповів так культурно і ввічливо , що мені стало не по собі :- Добрий Вам день!Ми розговорилися , і я дізнався про нового знайомого таке , що виділило його відразу з числа всіх моїх друзів , дружбою з якими я теж, звичайно , дорожу .Саша , так звали мого знайомого , навчався в незвичайному місці . Я й не знав , що ще існують парафіяльні школи ! Але, виявляється , такі є , і в одній з них навчався Сашко. « Тому що у мене тато священик , та й я сам вірую » , – пояснив хлопчик з блакитними очима. Це «вірую » вразило мене наповал. Це було так цікаво – розмовляти з глибоко віруючою людиною !З розмов зі своїм новим сусідом я дуже багато чого дізнався про життя , про Бога , про релігійних заповідях . І всі слова Саші були глибоко відчуті й не такі вимучені і нецікаві , як це зазвичай буває , коли дорослі починають нам , дітям , розповідати про Бога і релігії. Я дуже радий , що у мене є тепер такий друг , і вдячний тій випадковій зустрічі !
