Осінню, втемному лісі, у великому дубі жила роботяча білочка, навпроти неї жила лінива. Роботяча білочка у всю готувалася до зими, заготовлювала горішки, грибочки та жолуді, носила солому, щоб було тепло, та розчісувала шерстку, щоб не замерзнути. А лінива сиділа у дуплі, та нічого не робила. Настала холодна зима, трудолюбива білочка сховалася в дупло, вона була сита, їй було тепло. А от білочка яка жила навпроти, була дуже голодна, і вона замерзла. Звісно що роботяча білка запросила її до себе в дупло та вгостила її своїми смаколиками, після того, наступною осінню, обидві білочки разом готувалися до зими, і жодна з них не була голодна, і не замерзла
Зима в лісі зовсім інша - не та, що в місті. Зайдеш в зимовий ліс - і опинишся в казці. Дерева, кущі, пеньки, навіть повалені стовбури так красиво закутаний в снігові покривала - ніби все вони витвори мистецтва. Сніг білий і чистий, а повітря навіть здається солодким. А коли з'явиться сонце, все починає сяяти і іскритися під його нежаркого променями. Тільки тіні відливають синім. І варто глибока тиша.
Але ось звідкись зверху посиплеться хоровод пухнастих сніжинок - це на верхівку ялинки села сорока і коротко цокоче. Значить, кого-то побачила. Так це ж лисиця! Вийшла на полювання: раптом так заєць попадеться, а немає - підійде і полівка. Рухається дуже акуратно, обережно, принюхується до слідів і запахів. Але надійно рятує зайця біла шубка - завмре, зачаїться в снігу - і пройде мисливиця повз. А якщо раптом відчує, помчить зайка що є духу, петляючи і плутаючи слід - так і відірветься від погоні.
На м'якому снігу чітко проступає низка слідів - тут йшли вовки. Голодно їм взимку. Багато проходять вони в пошуках їжі. Ось і виють ночами на місяць, наганяючи страх на лісових жителів.
Під пухнастою молодий ялиною розкидана лушпиння від шишок. Може, білка вишукувала насіння або прилітала зграя снігурів. Як гарні вони на засніжених гілках - нахохлившись, сидять червоними яблуками або з довгими переливчастими свистами перелітають з гілки на гілку.
Взимку трапляються і хуртовини: захитаються верхівки дерев, засвистить в гілках вітер. Ліс зашумить, і помчать снігові вихори, заносячи заметами все сліди. В такий час все живе намагається сховатися, сховатися. А якщо нажене вітер холоднечу - дуже важко доведеться лісовим мешканцям. У люті морози то й чути тріск - так лопається на морозі кора дерев. Добре тим, хто спить всю зиму в теплій норі.
У пору снігопадів в лісі стає темно. Величезні шапки снігу нависають на верхівках смерек, сосен, нагинають низько до землі тонкі стовбури й гілки. Іноді, що не вистоявши під налиплого вагою, вони ламаються і валяться. Так з'являються в лісі непролазні завали.
У таких глухих місцях влаштовуються на зимівлю ведмеді. Щоб ні звірі, ні люди їх не потривожили. Якщо прокинеться ведмідь раніше терміну - стає дуже небезпечним. Не знаходячи поживи, бродить по лісі злий і голодний. Тоді для нього все живе їжа, може накинутися не тільки на звірів, а й на людей.
Ліс - це середовище проживання тварин. Люди повинні поводитися в лісі як в гостях. Взимку можна погуляти в лісі на лижах, подихати чистим повітрям, порадіти красі. А ще корисно розвісити годівниці, і не забувати підсипати корм, щоб птахам легше було пережити зимову пору.
Зима в лісі зовсім інша - не та, що в місті. Зайдеш в зимовий ліс - і опинишся в казці. Дерева, кущі, пеньки, навіть повалені стовбури так красиво закутаний в снігові покривала - ніби все вони витвори мистецтва. Сніг білий і чистий, а повітря навіть здається солодким. А коли з'явиться сонце, все починає сяяти і іскритися під його нежаркого променями. Тільки тіні відливають синім. І варто глибока тиша.
Але ось звідкись зверху посиплеться хоровод пухнастих сніжинок - це на верхівку ялинки села сорока і коротко цокоче. Значить, кого-то побачила. Так це ж лисиця! Вийшла на полювання: раптом так заєць попадеться, а немає - підійде і полівка. Рухається дуже акуратно, обережно, принюхується до слідів і запахів. Але надійно рятує зайця біла шубка - завмре, зачаїться в снігу - і пройде мисливиця повз. А якщо раптом відчує, помчить зайка що є духу, петляючи і плутаючи слід - так і відірветься від погоні.
На м'якому снігу чітко проступає низка слідів - тут йшли вовки. Голодно їм взимку. Багато проходять вони в пошуках їжі. Ось і виють ночами на місяць, наганяючи страх на лісових жителів.
Під пухнастою молодий ялиною розкидана лушпиння від шишок. Може, білка вишукувала насіння або прилітала зграя снігурів. Як гарні вони на засніжених гілках - нахохлившись, сидять червоними яблуками або з довгими переливчастими свистами перелітають з гілки на гілку.
Взимку трапляються і хуртовини: захитаються верхівки дерев, засвистить в гілках вітер. Ліс зашумить, і помчать снігові вихори, заносячи заметами все сліди. В такий час все живе намагається сховатися, сховатися. А якщо нажене вітер холоднечу - дуже важко доведеться лісовим мешканцям. У люті морози то й чути тріск - так лопається на морозі кора дерев. Добре тим, хто спить всю зиму в теплій норі.
У пору снігопадів в лісі стає темно. Величезні шапки снігу нависають на верхівках смерек, сосен, нагинають низько до землі тонкі стовбури й гілки. Іноді, що не вистоявши під налиплого вагою, вони ламаються і валяться. Так з'являються в лісі непролазні завали.
У таких глухих місцях влаштовуються на зимівлю ведмеді. Щоб ні звірі, ні люди їх не потривожили. Якщо прокинеться ведмідь раніше терміну - стає дуже небезпечним. Не знаходячи поживи, бродить по лісі злий і голодний. Тоді для нього все живе їжа, може накинутися не тільки на звірів, а й на людей.
Ліс - це середовище проживання тварин. Люди повинні поводитися в лісі як в гостях. Взимку можна погуляти в лісі на лижах, подихати чистим повітрям, порадіти красі. А ще корисно розвісити годівниці, і не забувати підсипати корм, щоб птахам легше було пережити зимову пору.