Я часто бачу в саду метеликів-кропивниць або ж кропив'янок. Вони невеликі, але помітні. У цих метеликів цегляно-червоні крильця з великими чорними цятками. Метелики цього виду, звичайно, носять таку назву не тому, що п’ють кров. Просто їхні гусениці виростають на кропиві.
Крила кропивниць гарної форми, верхня їхня частина виступає в порівнянні з нижньою. Зубчасті краї крилець мережані чорно -білим. Завдяки цим прикметам кропивницю не сплутаєш з будь-яким іншим метеликом.
Якщо метелик сидить на квітці, то можна побачити також нижню частину його крил. Але вона зовсім неяскрава, сіро-бурого кольору з широкою жовтою смугою.
Я люблю гати за метеликами цієї породи. Особливо, коли по саду їх літає декілька. Або коли метелик сидить на квітці, рівненько розправивши крила. Здається, простягнеш руку та обережно візьмеш у долоні це диво. Але варто потягнутися за нею, як кропив'янка вже знову тріпоче крильцями в повітрі.
Цього року моя бабуся святкувала ювілей- їй виповнилося сімдесят років. Усією родиною ми готувалися до свята. найбільше нам хотілося привітати бабусю не так подарунками, як нашою увагою, зробити для неї щось, що посправжньому їй сподобається.
над головним подарунком ми думали дуже довго, бо всі прагнули зробити щось незвичайне. Колись бабушка служила на флоті. вона багато розповідала про ці часи - вони дуже глибоко запали в душу. І про службу, і про радощі, про кумедні випадки. Скільки разів вона розповідала нам про своїх друзів - людей, які розділили і найкраще, і найважче, що було в ті роки. Я просто обожнюю, коли бабуся розповідає про флот, а її товариші викликають у мене захоплення й повагу. І от мій батько запропонував прекрасну ідею і взявся за підготовку подарунка, який мав стати сюрпризом для нашої бабусі. Батько зателефонував двом найближчим бабусеним друзям і вмовим їх приїхати! Уся родина взялася до приготувань.
І ось свято настало! мені бракує слів передати, як зраділа бабуся, побачивши гостей, тим більше мені бракує слів передати ту радість, яка охопила всіх нас. Свято насправді вдалося! Скільки спогадів, скільки історій лунало за святковим столом. Я слухала, відкривши рота. Я ніколи й не думала, що таке буває насправді. Неймовірно мужні, сильні люди, відповідальні й готові прийти на до багато смішного, кумедного, але й багато тяжкого. І все це посеред морської стихії, часом невиблаганної, яка водночас просто чарує своєю величчю і красою.
Усе що я почула і побачила цього дня, багато чого мене навчило, спонукало замислитись над власними поглядами на світ. "а чи змогла би я? Я що би я зробила?" Такі питання постійно поставали переді мною. Найголовніше ж, я відчула, наскільки прекрасно подарувати близькій людині свято. І щастя насправді не в матеріальному, а в людському спілкування, у дружбі, у піклування близьких людей.
Крила кропивниць гарної форми, верхня їхня частина виступає в порівнянні з нижньою. Зубчасті краї крилець мережані чорно -білим. Завдяки цим прикметам кропивницю не сплутаєш з будь-яким іншим метеликом.
Якщо метелик сидить на квітці, то можна побачити також нижню частину його крил. Але вона зовсім неяскрава, сіро-бурого кольору з широкою жовтою смугою.
Я люблю гати за метеликами цієї породи. Особливо, коли по саду їх літає декілька. Або коли метелик сидить на квітці, рівненько розправивши крила. Здається, простягнеш руку та обережно візьмеш у долоні це диво. Але варто потягнутися за нею, як кропив'янка вже знову тріпоче крильцями в повітрі.
Цього року моя бабуся святкувала ювілей- їй виповнилося сімдесят років. Усією родиною ми готувалися до свята. найбільше нам хотілося привітати бабусю не так подарунками, як нашою увагою, зробити для неї щось, що посправжньому їй сподобається.
над головним подарунком ми думали дуже довго, бо всі прагнули зробити щось незвичайне. Колись бабушка служила на флоті. вона багато розповідала про ці часи - вони дуже глибоко запали в душу. І про службу, і про радощі, про кумедні випадки. Скільки разів вона розповідала нам про своїх друзів - людей, які розділили і найкраще, і найважче, що було в ті роки. Я просто обожнюю, коли бабуся розповідає про флот, а її товариші викликають у мене захоплення й повагу. І от мій батько запропонував прекрасну ідею і взявся за підготовку подарунка, який мав стати сюрпризом для нашої бабусі. Батько зателефонував двом найближчим бабусеним друзям і вмовим їх приїхати! Уся родина взялася до приготувань.
І ось свято настало! мені бракує слів передати, як зраділа бабуся, побачивши гостей, тим більше мені бракує слів передати ту радість, яка охопила всіх нас. Свято насправді вдалося! Скільки спогадів, скільки історій лунало за святковим столом. Я слухала, відкривши рота. Я ніколи й не думала, що таке буває насправді. Неймовірно мужні, сильні люди, відповідальні й готові прийти на до багато смішного, кумедного, але й багато тяжкого. І все це посеред морської стихії, часом невиблаганної, яка водночас просто чарує своєю величчю і красою.
Усе що я почула і побачила цього дня, багато чого мене навчило, спонукало замислитись над власними поглядами на світ. "а чи змогла би я? Я що би я зробила?" Такі питання постійно поставали переді мною. Найголовніше ж, я відчула, наскільки прекрасно подарувати близькій людині свято. І щастя насправді не в матеріальному, а в людському спілкування, у дружбі, у піклування близьких людей.
P/S мож замість ФЛОТА, написати щось інше)))