До нашого села, на весні, дуже полюбляють прилітати ластівки.Вони майструють свої гнізда попід дахами будинків та сараїв, у вигляді перегорнутого конуса. Там у таких конусах вони і відкладають свої яйця.Їх вони вигрівають по черзі, доки майбутня матуся гріє то майбутній татусь летить на полювання і навпаки. А коли вилуплюються їх малюки, вани непоседюче працюють і ловлять для них якомога більше різноманітних комах. Восени коли малюки вже підросли і навчилися добре літати, ластівки відлітають на південь.Сільські ластівки об'єднуються у великі зграї для легшего перельоту. У першій половині травня вони повертаються до своїх домівок,саме в цей час у них поченається шлюбний період. На початку весни я, зі своїми друзями, готуюсь зустрічати перелітних птахів.Саме тому ми влаштували шкільний конкурс на найкращу шпаківню або годівницю для птахів.Тепер у нас навколо школи завжди, на деревах, весять годівниці і завдяки цьому до нас прилітає багато птахів і вітають нас з весною своїм співом.
Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.
Там у таких конусах вони і відкладають свої яйця.Їх вони вигрівають по черзі, доки майбутня матуся гріє то майбутній татусь летить на полювання і навпаки.
А коли вилуплюються їх малюки, вани непоседюче працюють і ловлять для них якомога більше різноманітних комах.
Восени коли малюки вже підросли і навчилися добре літати, ластівки відлітають на південь.Сільські ластівки об'єднуються у великі зграї для легшего перельоту.
У першій половині травня вони повертаються до своїх домівок,саме в цей час у них поченається шлюбний період.
На початку весни я, зі своїми друзями, готуюсь зустрічати перелітних птахів.Саме тому ми влаштували шкільний конкурс на найкращу шпаківню або годівницю для птахів.Тепер у нас навколо школи завжди, на деревах, весять годівниці і завдяки цьому до нас прилітає багато птахів і вітають нас з весною своїм співом.
Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.