Написати інтерв'ю в публіцистичному стилі.

- Альоша, з тобою говорить кореспондент "Молодіжної газети". Розкажи, будь ласка, детальніше про те, що трапилося.

- Після уроків я пішов на річку лід подивитися, щоб знати, чи вже можна по льоду ходити чи ні. Раптом бачу: посеред річки плином несе щось темне.

- Ти відразу зрозумів, що це?

- Ні. Бачу: то пірне, то з'явиться. А як придивився - зрозумів: це людина. Відразу побіг уздовж берега, туди, де можна було по льоду дістатися до промоїни. Поповз по краю, куди водою якраз людину прибило. Це був хлопчик.

- Ти не боявся, що лід може обламатися?

- Я не думав про це. Боявся тільки, щоб хлопчика по лід не віднесло. Встиг схопити його за руки, став тягнути до себе. Він важкий такий був.

- Він допомагав тобі?

- Ні, він був без свідомості. Я дотягнув його до берега, почав робити штучне дихання. Бачу: живий, приходить до тями, ну і побіг за до

- А куди побіг?

- Людей кликати. Він же замерз, його потрібно було швидко в лікарню везти. Тут бачу: машина міліцейська. Зупинив, розповів все. Міліціонери посадили мене в машину, швидко поїхали до берега, взяли хлопчика. Потім вони зупинили "швидку до " і переклали хлопчика туди.

- Альоша, а ти сам-то вмієш плавати?

- Вмію. Ходжу в секцію парашутного багатоборства. Займаюся плаванням, стріляниною, бігом.

- А чим ти ще любиш займатися?

- Читати, фільми дивитися пригодницькі.

- Чому саме пригодницькі?

- Там показують людей сміливих, рішучих. На них завжди хочеться бути схожими.

- А хлопчика, якого ти врятував, бачив після цього?

- Так, я був у нього в лікарні, коли він почав одужувати. Він вчиться в першому класі. Його звуть Валера. Він розповів мені, що хотів покататися на крижині і провалився. А я йому - як рятував.

- А якби ти не вмів плавати, ти б кинувся його рятувати?

- Звичайно, покликав би дорослих, все одно б допоміг!