Написати переказ тексту БУДИНОК У ЛІСІ
Погода почала псуватися. Низькі чорні хмари повали подорожнім назустріч. Ударила сіра холодна злива. Жодної пташки не траплялося в дорозі стомленим мандрівникам. Це було поганою прикметою. Пташки ховаються перед затяжним нічним дощем.
Можна було б завернути до котроїсь із хат, але вони більше не траплялись. Юнак щільніше загорнувся в плащ та наказав візнику, щоб їхав швидше. Віз виїхав на лісову дорогу, яка невдовзі привела до ґанку якогось великого будинку...
У відповідь на грюкання двері відчинились. На порозі стояла невеличка бабуся з рогачем у руках.
Подорожні увійшли в передпокій. Струмені води збігали зі змоклого одягу на підлогу. Бабуся тільки головою похитала.
Вона показала йти за нею й відчинила двері. Юнак тихо зой- кнув від подиву й захоплення.
Перед мандрівниками була велика вітальня. Стіни були неосяжно високими. Невеликі видовжені вікна були розташо- вані майже під стелею.
Важкі меблі біля стіни рипіли навіть у відповідь на кроки.
У величезному каміні палали дрова, заливаючи вітальню тьмяним, миготливим світлом. Біля каміна стояв невеличкий столик і два крісла.
Королівським жестом бабуся вказала подорожнім на них і вийшла. Ті сіли й почали роздивлятися портрети, які побли скували на стінах.
У лісі погода почала погіршуватися. Низькі хмари чорного кольору наближалися до подорожніх. Раптово спалахнула сіра, холодна злива. Всюди було тихо, ніякої пташиного співу не чути. Це було поганою знакою, оскільки птахи передовсім ховаються перед тривалим дощем уночі.
Хоча можна було б зупинитися в одному з будинків, вже не зустрічалося жодного на шляху. Молодий чоловік затулився плащем ще більше і доручив візнику їхати швидше. Віз вирушив на лісову дорогу, яка незабаром привела їх до величезного будинку з передпокоєм...
Після дзвінка двері розійшлись. На порозі стояла невеличка старенька жінка з рогачем у руках.
Мандрівники увійшли в передпокій, струми води стекли з їх промоклого одягу на підлогу. Бабуся лише покрутила головою.
Вона показала їм йти за нею і відчинила двері. Молодий чоловік здивовано й захоплено зойкнув.
Перед подорожніми розкривалася велика вітальня. Стіни були надзвичайно високі, маленькі вузькі вікна розташовувалися практично під стелю.
Важкі меблі блищали від відповіді на кроки, розташовані біля стіни. У великому каміні полум'я горіло, засвічуючи вітальню тьмяним тремтливим світлом. Поряд з каміном стояли маленький столик і два крісла.
Бабуся рукою показала на них і вийшла. Подорожні сіли і почали розглядати портрети, що прикрашали стіни.