Написати (Переказ тексту). В ХVІ-ХVIІ ст, територію Україну покривала густа мережа доріг, частина з яких в XIX - початку XX ст. перестала використовуватися. Деякі з них змінили свої напрямки і назви. Одним з таких був відомий Муравський або Соляний тракт ("шлях"), що проходив по вододілах Дніпра і Дону. Він починався від Перекопу, проходив по Катеринославщині, попри Полтаву, Харків, через Курськ і Орловську губернію до Тули. Від Муравського шляху відходили Ізюмський і Кальмиуський. З Києва до Галичини йшов Залізний шлях. Давня Кримсько-Дніпровська дорога проходила від Перекопу через Канів на Київ. Лівобережну Україну перетинали Сагайдачний, Ромодановський і Гетьманський шляхи.
Найпростішим і найбільш архаїчним засобом господарських перевезень в українців, як і в інших східнослов'янських народів, були різні типи "волокуш" - скріплених між собою подовжених жердин, в які впрягали коня і перевозили сіно, солому або іншу поклажу. На початку XX ст. волокуші збереглися в Карпатах, де їх називали "влаки", як і у поляків і білорусів, а на Покутті - "копаниці".
Для зимових перевезень застосовували сани ("рожні", "гринджоли"). Багаті селяни мали легкі сани зі спинкою і загнутим передком ("козирки", "глабці") - для виїзду. На Полтавщині побутували сани з металевими полозами, рясно прикрашені різьбленням і поліхромним орнаментом.
Найбільш поширеним в Україні був чотириколісний віз, в якому передня і задня частини об'єднувалися дерев'яним брусом ("підтокою"). На Слобожанщині віз був схожий на російський віз, на Поліссі - на "білоруські" колеса. Побутували" також вози, у яких при необхідності задня і передня частини розсовувалися ("розворові"). На півдні України були поширені вози, брички ("ходи"), "ианари" і гарби. Для транспортування грунту та вугілля використовувався віз-грабарка, зерно перевозили "безтарками". В Україні широко відомий чумацький віз переважно для перевезення солі - "мажа". Мажа відрізнялася великими розмірами, міцністю та вагою, оригінальним декоративно-художнім оформленням і ретельним оздобленням. Вона мала шкіряний верх і "важницю" - пристосування для зважування; розташований збоку на спеціальних гаках передньої і задньої "люні" (упорка в возі, прикріплена до осі). впрягали в мажу, як правило, пару волів ("паровицю"). Подібну по масивності і розмірах чумацьку мажу була створено в кінці XIX ст. в центральних промислових районах України "мажару" для перевезення важких вантажів. Вона була більша звичайного воза, з більш низькою осадкою. Для перевезення сипучих товарів на задній мажарі був ящик ("скриня"), а при транспортуванні лісу мажара розсувалася. На відміну від мажі вона не мала покриття, відрізнялася грубої обробкою, але більшість деталей її були металевими.
В вози і сани впрягали коней або волів. Воловий віз був поширений в центральних районах і на півдні України і замість оглобель оснащувався дишлом з ярмом. В'ючний транспорт, в основній кінний, здавна відомий на Україні, існував тривалий час у гірських і лісистих місцевостях.
В історії східних слов'ян важливу роль грали річки, особливо дніпровська водна система. Тут існували різні засоби пересування по воді. Найдавніші з них були видовбані з монолітного дерева: "човни", "струги", "довбанки". Одним з поширених засобів пересування по воді були плоти.
В кінці XIX в. в містах України з'являється механізований транспорт: в 1892 р. - перший трамвай в Києві, який змінив конку. Пізніше трамваї з'являються в Харкові, Миколаєві, Одесі та інших містах.
Електричну енергію отримують на електростанціях багатьма електростанції бувають тепловими (тобто енергія здобувається шляхом спалювання палива), атомними (шляхом розпаду радіоактивних елементів), тощо. Є й такі, що використовують поновлювані джерела енергії - це сонячні, вітряні, припливні та геотермальні електростанції.
Найбільш економічно вигідним на сьогодні є видобуття енергії через спалення викопних видів палива, таких як газ, нафта і вугілля. Єлектроенергія з теплових електростанцій є у більшості випадків найдешевшою. Але у викопного палива є недоліки: по-перше, теплові станції забруднюють атмосферу, а по-друге, ці види палива є вичерпними ресурсами, тобто з часом їхні запаси зменшуватимуться, доки не вичерпаються остаточно. Для сучасного людства, що дуже залежить від викопного палива, це буде катастрофою.
Тому вже доволі давно люди розуміють важливість переходу на альтернативні джерела енергії. Електрику можна отримувати з енергії вітру або сонячних батарей. Замість викопного палива у теплових електростанціях можна спалювати сміття або біогаз, тобто метан, отриманий з органічних відходів. І хоча поки така електрика зазвичай дорожча, ніж отримана від спалювання газу, нафти і вугілля, джерела такої ніколи не вичерпаються. Не вичерпаються і запаси тепла всередині Землі - так звана геотермальна енергія. Саме тому людство повільно збільшує долю електроенергії, що отримана з альтернативних джерел. І це, на мій погляд, цілком правильно.
Цей хлопчик щирий. Він без будь-якого страху говорить людям те, про що думає. Він не боїться висловлюватися, виражати свою думку, якою б не була реакція тих, хто його в той момент слухає. У ньому практично немає фальші і підлості. Він не намагається комусь нашкодити, а потім приховати це, щоб ніхто раптом не здогадався.