Написати переказ як відзначають мовознавці, одним із суттєвих показників людської шляхетності є культура мовлення - поняття не тільки лінгвістичне, а й психологічне, педагогічне, естетичне та етичне. у багатому мовному арсеналі виробилась і закріпилася ціла система словесних вітань: "доброго ранку", "доброго здоров'я**, "добридень", "доброго вечора у вашій хаті", "бувайте здорові" тощо.хоч у повсякдення й увійшло багато словесних вітань, проте люди завше були обачливими з ними, до кожного випадку використовували далеко не увесь арсенал. зранку, в обід чи ввечері вживали лише ті, що відповідали певному часові. це ж стосується і кількості осіб, їх віку, статі, навіть соціальної належності. скажімо, коли одинак вітався з гуртом людей, неодмінно вживав множинну форму: "здоровенькі будьте*' чи "доброго вам здоров'я*' тощо.на окрему розмову заслуговують і родинні звертання. традиційно в україні діти називали своїх батьків на "ви". така форма диктувалася високою повагою до найближчих людей.неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно і доречно підтримати тему. ввічливість, уважність і чемність - основна вимога мовного етикету. від чемного привітання, шляхетного потиску руки, невимушеної, ненав'язливої розмови виграш обопільний. лихослів'я, лицемірність, невміння вислухати колегу, навпаки, лише нервує, псує настрій.є в нашій мові коротке, але напрочуд тепле слово "дякую". чи часто користуємося ми ним, особливо в магазинах? цілий день стоїть за прилавком продавець. беручи покупку, ми нерідко забуваємо сказати однесли не слово. а може, воно б зняло в людини втому, підняло настрій.вироблені віками і закріплені в побуті кращі форми вітань-звернень, повсякденного спілкування - не звичайна людська забаганка, не пусте фразерство. це наш повсякденний етикет, наша культура, взаємини, зрештою, наше здоров'я не тільки в буквальному, а й переносному значенні. це наш б життя (в. скуратівськиії) .
Я хочу жити в цивілізованому демократичному суспільстві де всі люди мають рівні права та обов’язки, де люди поважають честь та гідність інших людей. Де всі громадяни працюють і це їм принось задоволення і де вони не думають на які гроші прожити завтра, а знають що держава ніколи їх не кине на призволяще ,і я хочу зайти змінити суспільства щоб жити в такому в якому я хочу жити
Для того щоб відповісти на це питання треба визначити що є таке суспільство та яким воно було раніше
Суспі́льство — це організована сукупність людей, об'єднаних характерными для них відносинами на певному ступені історичного розвитку. Суспільство — також соціальна самодостатня система, заснована на співпраці людей і зі своєю власною динамічною системою взаємозв'язків його членів, об'єднаних сімейними узами, груповими, становими, класові¬ми та національними відносинами.
Перші види суспільства з’явилися ще за часів печерних людей бо плем’я це теж соціум і за тисячі років суспільство змінилося і стало таким яке є зараз. Але визначення не змінилось тому щоб змінити суспільство треба змінювати фактори які його формують, а саме люди та відносини між ними і форма організації .
Перше це люди які є головною складовою суспільства. А що можна змінити в людях? По-перше це характер, звички, менталітет і не змінивши цього навряд чи можна побудувати гарне суспільство і це ми бачимо на прикладі спроби побудови комуністичне суспільство. Але ні про які зміни суспільства неможливі з неосвіченими людьми свідомість яких недостатньо сформована
Друге це зв’язки між людьми, а саме сімейні,соціальні ,національні ,службові,торгові і тд. Але нажаль змінити їх майже неможливо, можна тільки прослідкувати за їх законністю та правильністю
Трете це форма організації,вони бувають різні і як казав один з просвітитилей є три форми організації суспільства монархія деспотія та демократія. І в суспільстві обов'язково комусь повинна належить влада бо якщо не буде сили яка стане скеровувати його правильному напрямку суспільство просто розвалиться І цей фактор на мою думку найшвидший б побудувати нове суспільство.
Так як часто суспільство асоціюють з державою або окремим регіоном проблеми треба вирішувати в глобальному масштабі. Люди повинні знайти собі такого лідера який зможе в максимальному обсязі задовольнити вимогу людей. Він повинен стати героєм який поведе за собою націю до кращого майбутьньго.
В майбутьньму я прикладу максимум зусиль, щоб приблизити мою мрію про ідеальне суспільство у якому я хочу жити, бо саме від нас залежить, яким воно дістанеться нашим дітям та онукам ,і ми, нове покоління, повинні його передати їм кращим, чим воно дісталось нам.
Моя подруга Оксана першою прийшла на до коли я тяжко захворіла. Це вона турбувалася про те, щоб вчасно повідомити домашні завдання, пояснити незрозумілий матеріал. А коли в день народження прийшли однокласники із квітами та теплими вітаннями, я зрозуміла, що Оксана - вірний та надійний друг. Не випадково філософи вважають характерною рисою справжньої дружби поділення радощів, а не висловлення співчуття у важку хвилину. Це справді так. Бо в час неприємностей один переживає, а інший вважає себе сильнішим. А от коли щиро поділяють радість навпіл, то душевно багатшими стають обидва.
А збереження дружби і є тим неоціненним скарбом, який допомагає подолати будь-які біди.«Відчуй смак Америки…»
Коли йдеш вулицею або парком, то нерідко бачиш, що деякі люди палять. А коли придивишся уважніше, то видно, що з цигарками стоять і дорослі, й підлітки, як хлопці, так і дівчата. Це дуже погано, згоден. Але чому ж так діється?
По-перше, підлітки дуже хочуть бути схожими на дорослих. А дорослі нерідко не помічають, як служать поганим прикладом для молоді.
По-друге, звідусіль на рекламних щитах на нас дивляться радісні, усміхнені обличчя молодих, жвавих, красивих людей…
з цигарками в руках. І великими буквами красуються надписи: «Відчуй справжній смак Америки», «Будь справжнім чоловіком, пали тільки «Мальборо», «Наші сигарети - то найвища якість». А внизу маленькими, непомітними літерами: «Паління шкідливе для вашого здоров’я».
І підлітки купують, димлять потім цигарками, відчуваючи себе «справжніми» чоловіками. «Запалюють ніч», псують своє здоров’я і впевнені, що чинять по-дорослому. А мене цікавить, чи хоч замислюються ті дорослі, що дозволяють розставляти навкруги такі плакати? Як реклама вплине на підростаюче покоління? Що буде з паліями через 10-20 років? І якщо замислюються, то чому на рекламних щитах бачимо заклик «відчути справжній смак Америки»?Про татаУ нас дружна сім’я, а на чолі її — наш тато. Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою.Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо приємно гати, як тато працює. Що б він не робив — чи допомагав мамі в господарстві, чи рубав дрова — усе він робить із легкістю, красиво й упевнено. А головне — працює із задоволенням. І тоді вже не можеш встояти без діла, а тим більше відмовитися від роботи.Батько не дуже часто сварить мене. Досить його погляду, і я ладен зробити все можливе, аби тільки він не сердився. Інколи мені здається, ніби тато надто суворий, і я ображаюсь. Але минає час — і я розумію, що він був правий.Ось такий у мене тато — суворий, але справедливий і люблячий.Випадок на зупинціТеплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність людей!» Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.