Написати письмово на платформі (не в зошиті) невеликий твір "проблема вибору людини у вирішальній ситуації" (за твором і. франка "захар беркут"). (за ответы из других сайтов ставлю 0 зведз)
Поряд із нашим будинком парк. Ми з подругою гуляли у дворі, потім вийшли за дім і пішли вулицею до парку. За нами плентався дворовий пес Байкал. Це був досить здоровий собака. Сіро-білого кольору шерсть з темними плямами на спині й голові, пухнастим хвостом і великими міцними лапами. Морда у Байкала добра і перехожі, які вперше бачили собаку, відчували, що він їм не заподіє лиха. До парку залишалось із сотню метрів, коли Байкал виявив занепокоєння. І недаремно. На тротуар несподівано вискочила білка. Чи то допитливість виманила її з парку, чи то сплутала вона паркову алею зі звичайною міською вулицею. Щоб там не було, білка опинилася перед нами. Маленька, у руденькій шубці, з великим пухнастим хвостом, оченята-гудзики чорні, вуха насторожено стирчали. Білка сиділа поруч із деревом і дивилася на нас. Ми зупинилися, затамували подих, боялися злякати малу. Міг би налякати білку й Байкал, але він поводився напрочуд дивно. Він теж завмер на місці і, схиливши велику голову набік, ніби намагався зрозуміти, шо це за звір перед ним? На кішку не схожий, на собаку теж.
Байкал подивився на нас, немов запитував: як мені поводитися? Кинутися . незнайомки чи чекати нашої команди? Але розв’язка надійшла несподівано. На| гілку дерева, просто над білкою, сіла сорока. Вона невдоволено покрутила головою, а потім буркотливо заскрекотіла. Білка миттю стрибнула на стовбур і зникла! у кроні. Сорока знялася з гілки і полетіла, а ми пішли далі. Байкал декілька разів) винувато гавкнув, наче виправдовуючись у тому, що білка зникла.
Якщо людина досить розумна, то вона час від часу займається самовихованням. Читає книжки, розмовляє з дорослими, радиться, аналізує свої вчинки. І часто обирає когось більш ідеального, ніж вона сама і намагається бути схожим на свій ідеал. Це може бути герой з книги, фільму, або існуюча людина, яка живе, навчається, працює поряд.
Людина , на яку я хочу бути схожою, :— це моя мати. Вона добра і завжди жаліє мене, ніколи не говорить «Я ж тобі казала!», якщо стається якась неприємність, про яку вона намагалася попередити. Вона красива і вчить бути завжди красивою мене. Вона розумна і знає багато цікавих історій, які я люблю слухати перед сном, або на відпочинку. Вона дуже лагідна, ніжна і може безкінечно цілувати мене і шепотіти, яка я гарна, розумна, кохана дівчинка. Інколи вона зве мене смішними словами «пупсик», «лялька». Якщо в неї поганий настрій-мама співає і танцює, або затіває зі мною веселу і голосну гру. Моя мати робить все для мене та для моєї сестри. Вона завжди якось потішить нас. Я її дуже люблю! Вона ніколи не нервує, ніколи не розгублюється.Я хочу бути такою, як вона!
Поряд із нашим будинком парк. Ми з подругою гуляли у дворі, потім вийшли за дім і пішли вулицею до парку. За нами плентався дворовий пес Байкал. Це був досить здоровий собака. Сіро-білого кольору шерсть з темними плямами на спині й голові, пухнастим хвостом і великими міцними лапами. Морда у Байкала добра і перехожі, які вперше бачили собаку, відчували, що він їм не заподіє лиха. До парку залишалось із сотню метрів, коли Байкал виявив занепокоєння. І недаремно. На тротуар несподівано вискочила білка. Чи то допитливість виманила її з парку, чи то сплутала вона паркову алею зі звичайною міською вулицею. Щоб там не було, білка опинилася перед нами. Маленька, у руденькій шубці, з великим пухнастим хвостом, оченята-гудзики чорні, вуха насторожено стирчали. Білка сиділа поруч із деревом і дивилася на нас. Ми зупинилися, затамували подих, боялися злякати малу. Міг би налякати білку й Байкал, але він поводився напрочуд дивно. Він теж завмер на місці і, схиливши велику голову набік, ніби намагався зрозуміти, шо це за звір перед ним? На кішку не схожий, на собаку теж.
Байкал подивився на нас, немов запитував: як мені поводитися? Кинутися . незнайомки чи чекати нашої команди? Але розв’язка надійшла несподівано. На| гілку дерева, просто над білкою, сіла сорока. Вона невдоволено покрутила головою, а потім буркотливо заскрекотіла. Білка миттю стрибнула на стовбур і зникла! у кроні. Сорока знялася з гілки і полетіла, а ми пішли далі. Байкал декілька разів) винувато гавкнув, наче виправдовуючись у тому, що білка зникла.
Якщо людина досить розумна, то вона час від часу займається самовихованням. Читає книжки, розмовляє з дорослими, радиться, аналізує свої вчинки. І часто обирає когось більш ідеального, ніж вона сама і намагається бути схожим на свій ідеал. Це може бути герой з книги, фільму, або існуюча людина, яка живе, навчається, працює поряд.
Людина , на яку я хочу бути схожою, :— це моя мати. Вона добра і завжди жаліє мене, ніколи не говорить «Я ж тобі казала!», якщо стається якась неприємність, про яку вона намагалася попередити. Вона красива і вчить бути завжди красивою мене. Вона розумна і знає багато цікавих історій, які я люблю слухати перед сном, або на відпочинку. Вона дуже лагідна, ніжна і може безкінечно цілувати мене і шепотіти, яка я гарна, розумна, кохана дівчинка. Інколи вона зве мене смішними словами «пупсик», «лялька». Якщо в неї поганий настрій-мама співає і танцює, або затіває зі мною веселу і голосну гру. Моя мати робить все для мене та для моєї сестри. Вона завжди якось потішить нас. Я її дуже люблю! Вона ніколи не нервує, ніколи не розгублюється.Я хочу бути такою, як вона!