ДієприкметникДієприкметником називається відмінювана форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією і поєднує ознаки дієслова і прикметника. Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета, але не постійну (як прикметник), а змінювану в часі (як дієслово).За своєю морфологічною будовою і синтаксичними функціями дієприкметник наближається до прикметника. Дієприкметник, як і прикметник, має форми відмінка, числа та роду і узгоджується з відповідними формами означуваних іменників: написаний твір, прочитана книга, надруковане оповідання.Водночас дієприкметник має й основні категорії дієслова - стан, вид і час. Кожний дієприкметник належить до того ж виду, до якого належить дієслово, від якого утворено дієприкметник: сказане слово (сказати), зачинені двері (зачинити). Дієприкметники мають теперішній і минулий час.Від дієслів недоконаного виду утворюються дієприкметники теперішнього і минулого часу, а від дієслів доконаного виду - тільки дієприкметники минулого часу: Здорове палюче сонце зупинилось над містом. Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами. ДієприслівникДієприслівником називається незмінна дієслівна форма, що означає додаткову дію, яка пояснює основну дію, виражену в реченні.Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. Подібно до дієслів, дієприслівник має категорію виду перехідність/неперехідність. Подібно до прислівника, дієприслівник є незмінним словом, виражає ознаку дії чи стану.Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду.Дієприслівники недоконаного виду означають таку додаткову дію, яка вказує на одночасність основної і додаткової дії. Залежно від значення дієслова, що виражає основну дію, дієприслівники недоконаного виду можуть бути теперішнього, минулого і майбутнього часу.Теперішній час: Встає сам уночі, іде в степ, а йдучи співа, сумно співає. Минулий час: Прислухаючись і оглядаючись, друзі перелізли через глибокий рів до саду. Майбутній час: Візьмемось за справу не гаючись.Дієприслівники доконаного виду означають таку додаткову дію, яка відбувається раніше від основної дії, вираженої особовою формою дієслова. Вони вживаються в значенні минулого і майбутнього часу. Минулий час: Козаков однією рукою піднявши автомат в небо, дав три постріли. Майбутній час: Приїхавши на село, ми відремонтуємо школу.Зрідка дієприслівники означають і таку додаткову дію, яка відбувається одночасно з основною: Уважно слухали селяни, занімівши в різних позах.Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи): пишуть - пишучи, читають - читаючи, ставляться - ставлячись.Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за до суфіксів -ши (від основ на приголосний), -вши (від основ на голосний): принести - принісши, засміятись - засміявшись.У кінці дієприслівників завжди пишеться и: зібравши, скликаючи, вірячи.Зверніть увагу! Дієприслівники слід відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників, які мають закінчення -і. Дієприслівники відповідають на питання що роблячи?: літаючи, сяючи, блукаючи, а дієприкметники відповідають на питання які?: літаючі, сяючі, блукаючі.У реченні дієприслівник виступає в ролі обставин. Дієприслівник означає допоміжну ознаку дії, яка пояснює дію, виражену в реченні дієсловом-присудком: Пішов козак сумуючи, нікого не кинув.Додаткова дія, означувана дієприслівником, завжди відноситься до того ж іменника-підмета, до якого стосується й основна дія, виражена присудком: Верби дрімали, заглядаючи в воду, ніби в зеркало.У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо в складі присудка є інфінітив: Іноді доводилось попід віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись. В інших випадках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі. Неправильно: Ідучи на змагання, всім хочеться перемагати. Вивчаючи математику, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Коли всі їдуть на змагання, їм хочеться перемагати. Коли ми вивчали математику, у нас не було ніяких проблем.
У моєму оточенні є небагато талановитих і розумних людей, знайомством з якими можна пишатися. Але все ж таки, на щастя, вони є. І однією з таких людей я можу назвати мою вчительку з української мови та літератури Наталію Борисівну. Вона не тільки бездоганний педагог, який відмінно володіє своїми предметами, а й відверта, чуйна людина, до якої завжди можна звернутися по до Завдяки її старанням якнайкраще та якнайдоступніше донести до учнів теми уроків, ми з легкістю засвоюємо увесь матеріал і маємо величезний багаж знань, що надовго залишиться у пам’яті. Наталія Борисівна завжди повторювала, що усі ми рівні й маємо однакові можливості, тому серед учнів ніколи нікого не виділяє і надає достатньо уваги кожному, не даючи можливості ані хвилини сидіти без діла на уроках.
У цієї людини присутня як зовнішня, так і внутрішня краса. Таке поєднання зустрічається досить рідко, тому ми можемо тільки дякувати й гордитися тим, що нам поталанило вивчати мову та літературу саме з таким учителем. Наталія Борисівна струнка, середня на зріст жінка; її темнувате волосся яскраво виблискує і переливається у сонячних промінцях, що ще зранку заглядають до нас через шкільне вікно; погляд у неї добрий і лагідний, проте коли хтось не зробив домашнього завдання або погано відповів, тоді він стає суворим та злегка розчарованим, від чого стає відразу соромно за себе. Наталія Борисівна ніколи не кричить і навіть не підвищує тону, за що, напевно, її і любить більшість учнів. Вона намагається спокійно усе пояснити чи заспокоїти, а лише з одного її погляду ми можемо зрозуміти, коли щось не так. Та якою ж веселою та задоволеною вона стає, коли слухає гарні, правильні відповіді учнів й гає зразкову поведінку!
Найбільше мені подобається, як Наталія Борисівна доступно й з легкістю пояснює навіть важкі теми та поняття. Її цікава, яскрава та насичена промова не дає можливості відволікатися на якісь сторонні справи. Тому навіть не читаючи книжок або не вивчаючи правил, а лише послухавши її розповідь, можна отримати гарні знання й правильно використовувати їх на практиці. Здається, що Наталія Борисівна знає геть усе і до неї можна звернутися з будь-яким питанням, адже вона ніколи не жалкує для нас часу.
Знати та володіти рідною мовою дуже важливо для кожної людини, оскільки вона відіграє значну роль у житті. Утім вивчати мову досконало зовсім не просто, бодай якщо вона і рідна. Багато чого залежить від учителя, його вміння зацікавити, показати переваги і продемонструвати, чим саме унікальна й неповторна наша українська мова. З цією задачею, на мою думку, Наталія Борисівна справляється на усі сто відсотків. Їй досить лише виразно прочитати кілька поетичних творів українських авторів, і ти відразу починаєш розуміти, наскільки гарна, мелодійна і взагалі прекрасна ця мова. Безумовно, це стимулює учнів навчатися, пізнавати щось нове й відкривати для себе таємниці нашого народу. Я переконана в тому, що перед нами розумний, професійний і кваліфікований учитель, якому можна довіряти та бути впевненим, що з кожним роком рівень твоїх знань буде поступово зростати, покращуватись та вдосконалюватись.
Мене завжди дивувало, як їй вдається цілком присвячувати себе роботі, віддавати нам усі свої сили та ділитися набутими знаннями. Це людина, яка серйозно і з пошаною ставиться до своєї професії та вміє детально й цікаво пояснювати кожну нову тему. Мабуть, найкраща нагорода для кожного вчителя – це успіхи й знання учнів її предмета. І Наталія Борисівна у цьому не виняток. Вона завжди щиро радіє і хвилюється за нас, може дати слушні поради не тільки за темою своїх предметів, а й загалом.
Я неймовірно пишаюся тим, що маю змогу вивчати свій улюблений предмет, брати участь в олімпіадах та різних літературних конкурсах саме з таким учителем, як Наталія Борисівна. Я дуже вдячна їй за те, що вона вміє по-справжньому надихати до написання чудових творів, підштовхує на правильні думки і зажди готова до в усіх моїх задумах й ідеях. Вона завжди прагне до досконалості, працює над собою з усіх точок зору незважаючи
У моєму оточенні є небагато талановитих і розумних людей, знайомством з якими можна пишатися. Але все ж таки, на щастя, вони є. І однією з таких людей я можу назвати мою вчительку з української мови та літератури Наталію Борисівну. Вона не тільки бездоганний педагог, який відмінно володіє своїми предметами, а й відверта, чуйна людина, до якої завжди можна звернутися по до Завдяки її старанням якнайкраще та якнайдоступніше донести до учнів теми уроків, ми з легкістю засвоюємо увесь матеріал і маємо величезний багаж знань, що надовго залишиться у пам’яті. Наталія Борисівна завжди повторювала, що усі ми рівні й маємо однакові можливості, тому серед учнів ніколи нікого не виділяє і надає достатньо уваги кожному, не даючи можливості ані хвилини сидіти без діла на уроках.
У цієї людини присутня як зовнішня, так і внутрішня краса. Таке поєднання зустрічається досить рідко, тому ми можемо тільки дякувати й гордитися тим, що нам поталанило вивчати мову та літературу саме з таким учителем. Наталія Борисівна струнка, середня на зріст жінка; її темнувате волосся яскраво виблискує і переливається у сонячних промінцях, що ще зранку заглядають до нас через шкільне вікно; погляд у неї добрий і лагідний, проте коли хтось не зробив домашнього завдання або погано відповів, тоді він стає суворим та злегка розчарованим, від чого стає відразу соромно за себе. Наталія Борисівна ніколи не кричить і навіть не підвищує тону, за що, напевно, її і любить більшість учнів. Вона намагається спокійно усе пояснити чи заспокоїти, а лише з одного її погляду ми можемо зрозуміти, коли щось не так. Та якою ж веселою та задоволеною вона стає, коли слухає гарні, правильні відповіді учнів й гає зразкову поведінку!
Найбільше мені подобається, як Наталія Борисівна доступно й з легкістю пояснює навіть важкі теми та поняття. Її цікава, яскрава та насичена промова не дає можливості відволікатися на якісь сторонні справи. Тому навіть не читаючи книжок або не вивчаючи правил, а лише послухавши її розповідь, можна отримати гарні знання й правильно використовувати їх на практиці. Здається, що Наталія Борисівна знає геть усе і до неї можна звернутися з будь-яким питанням, адже вона ніколи не жалкує для нас часу.
Знати та володіти рідною мовою дуже важливо для кожної людини, оскільки вона відіграє значну роль у житті. Утім вивчати мову досконало зовсім не просто, бодай якщо вона і рідна. Багато чого залежить від учителя, його вміння зацікавити, показати переваги і продемонструвати, чим саме унікальна й неповторна наша українська мова. З цією задачею, на мою думку, Наталія Борисівна справляється на усі сто відсотків. Їй досить лише виразно прочитати кілька поетичних творів українських авторів, і ти відразу починаєш розуміти, наскільки гарна, мелодійна і взагалі прекрасна ця мова. Безумовно, це стимулює учнів навчатися, пізнавати щось нове й відкривати для себе таємниці нашого народу. Я переконана в тому, що перед нами розумний, професійний і кваліфікований учитель, якому можна довіряти та бути впевненим, що з кожним роком рівень твоїх знань буде поступово зростати, покращуватись та вдосконалюватись.
Мене завжди дивувало, як їй вдається цілком присвячувати себе роботі, віддавати нам усі свої сили та ділитися набутими знаннями. Це людина, яка серйозно і з пошаною ставиться до своєї професії та вміє детально й цікаво пояснювати кожну нову тему. Мабуть, найкраща нагорода для кожного вчителя – це успіхи й знання учнів її предмета. І Наталія Борисівна у цьому не виняток. Вона завжди щиро радіє і хвилюється за нас, може дати слушні поради не тільки за темою своїх предметів, а й загалом.
Я неймовірно пишаюся тим, що маю змогу вивчати свій улюблений предмет, брати участь в олімпіадах та різних літературних конкурсах саме з таким учителем, як Наталія Борисівна. Я дуже вдячна їй за те, що вона вміє по-справжньому надихати до написання чудових творів, підштовхує на правильні думки і зажди готова до в усіх моїх задумах й ідеях. Вона завжди прагне до досконалості, працює над собою з усіх точок зору незважаючи