Написати твір-мініатюрю, узявши за тему ОДНЕ із прислів'їв: 1. Вижени із сердця смуток, і життя стане миліше.

2. Ви мовчіть, а ми будемо піддакувати.

3. Зі свині чоловіка ніколи не буде, але з чоловіка свиня може стати.

4. Дерево пізнають по плодах– а людину по ділах.

5. Без господаря двір плаче, а без господині хата.

БУДЬ ЛАСКА ДУЖЕ ТРЕБА, ІВ
​

Молода лікарка щоранку купувала в магазині молоко для дитини. Щодня бачила пса, який із пляшкою та грішми в пакеті підходив до продавця і теж купував молоко для свого господаря-інваліда. Протягом трьох днів собака не приходив, тому дівчина вирішила спитати у продавця, чи знає де живе хазяїн собаки. Продавець сказав їй адресу, і лікарка, купивши молока та фруктів, відправилась додому до господаря пса. Вона довго звонила в двері, але за дверима було чутно лише сумний лай собаки. "Ох, лише б все було з ним добре" подумала дівчина. Через деякий час вона почула за дверима якийсь шум. Їй відчинив старенький дідусь, з першого погляду казалось що йому років 80. Густе біле-біле волосся, красиві сиві вуса, та добрі очі прикрашали обличчя старця.
- Онученько, що тебе до старого та німощного діда привело? - спитав він, посміхаючись. 
- Ваша собака кожного дня купляла вам молока, а коли він перестав приходити, я затурбувалась та вирішила перевірити чи все з вами в порядку, - дівчина передала дідусю пакет з гостинцями, а він запросив її додому на чай. 
Дідусь розповів про те, що він інвалід з часів другої світової, раніше з ним жила його донька, яка й приучила пса ходити в магазин, а сама поїхала від нього. Також він розповів багато історій з війни та свого життя. А пес його пошкодив лапу, тому й не міг приходити. Лікарка пообіцяла, що буде кожного дня до нього заходити і приносити молока.
___
Писала без вдохновения, и проверьте на грамотность прежде чем списывать, не могу точно утверждать что в плане грамотности все абсолютно правильно.

Життя стало складнішим і водночас дріб’язковішим, але загальні закони людського існування, попри всю їхню банальність, залишилися незмінними. Тому біографія великого українського поета, який узяв від життя те, що сам вважав за потрібне, і заплатив за це встановлену ціну, сама по собі може навести лад у багатьох головах. Певна річ, ця історія не для невігласів, подібних до булгаковського персонажа — поета Рюхіна, який, дивлячись на пам’ятник іншого великого поета, шепотів: «Все, все, йшло йому на користь. Стріляв у нього цей білогвардієць, і роздробив стегно, і забезпечив безсмертя».
Щодо форми, то, на мій погляд, проект знято як цілком актуальну для сучасного телебачення «історію успіху» — як би дивно це не звучало у стосунку до цілком драматичної долі Тараса Шевченка. А з іншого боку — як іще можна назвати історію кріпацького хлопчика, круглого сироти, якому вдалося піднятися не те що з дна — з «піддону» тодішнього суспільства, стати визнаним художником, великим поетом, закохувати в себе аристократок, відчувати особисту неприязнь самого російського царя, а на додачу ще й стати національним пророком!