Я дуже люблю готувати їжу і, можливо, навіть стану кулінаром. Моя найулюбленіша страва - це солянка. Звичайно, поратись з м'ясом самостійно я ще не ризикую. Тому допомагає на кухні мені матуся. Спочатку ми варимо філе. Його згодом дістаємо з каструлі й ріжемо на шматочки. З цибулі та моркви готуємо засмажку. Потім просимо татуся відкрити нам банку з солоними огірками. Їх ми ріжемо квадратиками і кидаємо в засмажку. Ріжемо шматочками гриби та обсмажуємо їх. Додаємо до засмажки.
Згодом ми чистимо картоплю та кидаємо її у бульйон. Ріжемо кубиками докторську ковбасу. Коли водичка з картопелькою закипить, ми кидаємо засмажку, ковбасу та філе до бульону. Додаємо томат та зелень. Запах на кухні стоїть божествений. Татусь вже відчуває, що скоро прийде час обіду. Заглядає у каструлю, стукає ложкою по столу. Ось так я готую свою найулюбленішу страву та годую всіх домашніх!
Перед мною картина монастирського "запорожець". з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань. сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях. запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас. картина а. монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво\ життя, щоб ми жили вільно.
Я дуже люблю готувати їжу і, можливо, навіть стану кулінаром. Моя найулюбленіша страва - це солянка. Звичайно, поратись з м'ясом самостійно я ще не ризикую. Тому допомагає на кухні мені матуся. Спочатку ми варимо філе. Його згодом дістаємо з каструлі й ріжемо на шматочки. З цибулі та моркви готуємо засмажку. Потім просимо татуся відкрити нам банку з солоними огірками. Їх ми ріжемо квадратиками і кидаємо в засмажку. Ріжемо шматочками гриби та обсмажуємо їх. Додаємо до засмажки.
Згодом ми чистимо картоплю та кидаємо її у бульйон. Ріжемо кубиками докторську ковбасу. Коли водичка з картопелькою закипить, ми кидаємо засмажку, ковбасу та філе до бульону. Додаємо томат та зелень. Запах на кухні стоїть божествений. Татусь вже відчуває, що скоро прийде час обіду. Заглядає у каструлю, стукає ложкою по столу. Ось так я готую свою найулюбленішу страву та годую всіх домашніх!