Написати твір за даним обрамленням Початок:Прізвища, на жаль, не знаю. Їй було, здається, сімнадцять... Бачу її болісні дитячі очі ( війна- не місце для жінок), пам'ятаю, спитав її ім'я. Галинка. Медсестро! Сестро! Ти не бачила того бою до кінця... Закінчення: Медсестрі Галинці ( прізвище невідоме) було лише сімнадцять років... Вона не бачила того бою до кінця...

Твір «героїчний вчинок» ця подія сталася у невеличкому селі поблизу полтави. давно-давно. село хоч і невелике, але досить затишне. біленькі чепурні хатини тулилися одна за одною. кучеряві садки, ошатні городи. мирні й привітні люди. і от в цьому селі поселився приблудний собака. ніхто з тутешніх жителів не знав, ні чий він, ні звідки взявся, і називали його просто – боріс. селяни часто підкормлювали пса, але прийняти його додому ніхто не хотів. отак боріс й тинявся вулицями і своїм жалібним поглядом заробляв собі харч. та якось у селі сталося лихо: почали хворіти діти . ніхто не відав, що то за напасть й звідки вона взялася, але хвороба не вгавала. потрібні були ліки. терміново. але як дістатися до міста, коли за вікном люта зима? дороги позамітало. снігу − майже у ріст людини. зупинився весь транспорт, нічим не можна вибратись з полону. люди були у відчаї. не знали, що робити. за всіма клопотами ніхто й не помітив, як із села зник боріс. та й хіба такий волоцюга, як він, вартий уваги? але коли негода трохи вщухла, до села із міста несподівано дістався лікар, та ще й не сам − поруч із ним стояв боріс. − лікарю, як ви до нас добралися? і як дізналися, що селу потрібна ? − а у вас виявився дуже розумний і кмітливий пес. я з дитинства люблю тварин, особливо собак. і розумію їх. так от вчора ваш пес прибився до нас у лікарню. скулений, голодний, очі вогнем горять. дорога ж не близька. я помітив його ще з вікна кабінету. вийшов, а він – так і кинувся до мене. дивиться прохально, ніби зве за собою. я й зрозумів, що десь потрібна моя . але де? жінка з вашого села працює в лікарні. побачила собаку, впізнала. догадалась, що у вас біда. ми з борісом сіли на електричку – і ось… люди лише переглядались. не вірили, що пес здатний на такий вчинок. проте слова лікаря цілком переконали їх. − ой же молодець, боріс! – тепер уже захоплено дивилися на пса. після цього випадку боріс уже не вважався у селі бездомним.

Журналіст: добрий день, миколо павлович! дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, микола павлович, прихильників. тож, перше питання: які міста, зокрема, в нашій країні вам найбільше подобаються? м. п.: як-то кажуть: «там, де я ще не був». місто, яке мені подобається з самого дитинства – це київ. а ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю. журналіст: яку кухню любите?м. п.: звісно, рідну, українську! особливо борщ та вареники з вишнями. журналіст: хто ж, на вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка? м. п.: це вже доведено часом, що чоловік. бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. за винятком сім’ї. але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! спробуйте самі… (микола павлович сміється). журналіст: вас, миколо павлович, називають епатажною особистістю. а який ви з друзями, зокрема у сім’ї? м. п.: я не вважаю себе епатажною людиною. та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку. журналіст: чи збігаються ваші з дружиною погляди на виховання сина? м. п.: повністю збігаються. але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права! ». журналіст: що вам подобається, а що не подобається в людях? м. п.: найбільше мені не подобається чванство. коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні. журналіст: яка література вам подобається? м. п.: найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії.журналіст: скількома мовами ви розмовляєте? м. п.: українською, російською, польською, інколи ійською. італійську мову, на відміну від ійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко. журналіст: а яка музика грає у вас в машині? м. п.: ві перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. така музика не відволікає від дороги. журналіст: а як ви вирішуєте життєві труднощі? м. п.: частіш усього залишаюся один на один з собою. це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. мені від цього не стає легше. я дивлюся телевізор, слухаю музику або перевагу повному абстрагуванню. і рішення приходить само собою. журналіст: які у вас, миколо павлович, плани на найближче майбутнє? м. п.: великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду.журналіст: дуже вам дякую за цю цікаву розмову. успіхів вам і до побачення. м. п.: і вам і і до побачення!схожі твори твір на тему: «чи має людина право на вибір? » «нещасна доля багатьох людей – наслідок незробленого ними вибору . вони ні живі, ні мертві. життя для них виявляється тягарем, безцільним заняттям, а справи – лише засобом захисту від […] твір на тему: «бери вершину – i матимеш середину» бери вершину – матимеш середину. г. с. сковорода не треба боятися робити у своєму житті перший крок у нове і невідоме. не треба боятися помилок і загроз, які бувають у житті […] твір на тему: «що ж має в людині переважати – матеріальне чи духовне? де та золота середина? » «не навколо творців нового шуму – навколо творців нових цінностей обертається світ! » ніцше людина – істота і духовна, і матеріальна. спокус навколо багато, приборкати пристрасть