Тарас Шевченко — вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.
У далекому від України Петербурзі, в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші "Садок вишневий коло хати". Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Не сподіваючись більше побачити Україну, він намалював чудову картину:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці.
Учитель, одухотворений своєю професією, має ключ до всіх духовних багатств світу. Без сумніву, всі дороги починаються в школі. В усіх куточках світу цінують працю вчителя. Саме до вчителя спрямовані найкращі слова вдячності за те, що він, крім навчання, займається справою виховання молоді.
Учитель – це те джерело сили, яке змушує рухатися машину суспільства. І якщо в нього не вистачить терпіння, часу, таланту, машина ця заіржавіє і зупиниться.
Сковорода, Корчак, Сухомлинський стали зачинателями тої гуманної педагогіки, яка плекає людину. Оберігаючи ніжне дитяче серце, шкільний учитель веде у світ знань, допомагає обрати дорогу в житті, вчить бути собою. Він хоче бачити своїх учнів успішними й щасливими.
Не вчора сказано, що в учителя немає святішого обов'язку, ніж бути оберегом моральних і духовних надбань свого народу, сівачем і продовжувачем кращих традицій розумного, доброго, вічного.
Людина будь-якої професії пройшла через турботливі руки й добре серце вчителя.Так було й буде завжди.
Образ України у творчості Т. Шевченка
Тарас Шевченко — вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.
У далекому від України Петербурзі, в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші "Садок вишневий коло хати". Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Не сподіваючись більше побачити Україну, він намалював чудову картину:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці.
Учитель
Учитель, одухотворений своєю професією, має ключ до всіх духовних багатств світу. Без сумніву, всі дороги починаються в школі. В усіх куточках світу цінують працю вчителя. Саме до вчителя спрямовані найкращі слова вдячності за те, що він, крім навчання, займається справою виховання молоді.
Учитель – це те джерело сили, яке змушує рухатися машину суспільства. І якщо в нього не вистачить терпіння, часу, таланту, машина ця заіржавіє і зупиниться.
Сковорода, Корчак, Сухомлинський стали зачинателями тої гуманної педагогіки, яка плекає людину. Оберігаючи ніжне дитяче серце, шкільний учитель веде у світ знань, допомагає обрати дорогу в житті, вчить бути собою. Він хоче бачити своїх учнів успішними й щасливими.
Не вчора сказано, що в учителя немає святішого обов'язку, ніж бути оберегом моральних і духовних надбань свого народу, сівачем і продовжувачем кращих традицій розумного, доброго, вічного.
Людина будь-якої професії пройшла через турботливі руки й добре серце вчителя.Так було й буде завжди.
Объяснение: