Напишіть будь-ласка переказ цього тексту, за планом
План
1. Жахливі слова про низьковартість поезії.
2. Поезія - звучання душі
3. Легенда про гору
4. Поети пишуть заради душі
Текст "Чому нам потрібна поезія"
"Часто доводится чути: "Навіщо ті вірші?Кому здалася ваша поезія?
Будь-яку думку чудово можна висловити прозою ше, і зрозуміліше.
Ніж витрачати на оті поезії час, краще в комп'ютерну гру пограти!
І швидкість реакції потренуєш, і задоволення отримаєш!"
Та невже авторові цих слів не доводилося переживати від поетичних рядків потрясіння? Невже він ніколи не брав на самоті збірочку віршів і вдумливо не прочитав дві-три поезії? Невже отримане від їх читання задоволення можна порівняти з хай і цікавою, але такою бездушною грою?
Поезія- звучання душі, адже душа не буває німою! Поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає або викликає біль. Вплив поезії на людину неможливо передати словами. Вона -- віддзеркалення розмаїтого духовного світу.
Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас? На ній щовесни водили танки сестри Аполона. Це -- музи, прекрасні юні богині. Кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. Музи співали, Аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари.
Звичайно, кожен чув вислів "зійти на Парнас". Це означає --дорівнятися талантом до муз та Аполлона.
Якось музи співали так гарно, що вся природа застигла від зачарування, а гора Гелікон почала швидко рости й доросла до неба. Тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударивкопитом й утоптав гору в землю. На місці удари забило джерело. Його чудодійна вода надавала поетам натхнення й наснаги.
Може, комусь із вас відомий смак води цього джерела. Може , хтось пробує віршувати? Це чудово. Проте не забувайте, що навчатися римувати -- що не значить стати поетом. Тому не поспішайте кожен свтворений вами рядок читати товаришам або надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі."
Увечері Марина з матір'ю та батьком пішли в гості до нових сусідів, які справляли новосілля і запросили їх із цієї нагоди.
Двері відчинилися. На порозі стояла... жінка, яку Марина так образила своєю нечемністю в автобусі, а на столі було частування з тих самих важких сумок.
Марина ладна була крізь землю провалитися. Мати вихваляла перед новою сусідкою свою доньку, розказувала, яка вона вихована та скромна, і вчиться добре, і вдома допомагає. І кожне мамине слово, як насмішка, стьобало дівчину. А сусідка спокійно, але з докором дивилась їй у вічі. Той погляд запам'ятався Марині на все життя.
Часом потрібен гіркий урок, щоб людина зрозуміла, що причиною багатьох її неприємностей і життєвих невдач є елементарна невихованість.