Напишіть, де треба, слова з великої літери: обласний суд, нижня наддніпрянщина, спілка письменників, запорізький національний університет, день народження, замовник, студентська конференція, благовіщення, президент фірми, будинок офіцерів.

Подані власні назви поставте в давальному відмінку однини.
Горунка-Дузь Олег, Горунка-Дузь Олена, Макайя-Кривега Петро, Макайя-Кривега Жанна, Пузир-Крива Леонід, Пузир-Крива Антоніна, Бовт-Кузьома Василь, Бовт-Кузьома Катерина, Чирва- Володько Антон, Чирва-Володько Ганна, Швець-Сало Дмитро, Швець-Сало Дарина.

     Скласти твір на тему "Золоті барви осені" пропоную так:
     Настала чарівна осінь. Пожовкле та  почервоніле листя, кружляючи в вальсі, падає на землю. Підхоплене вітром, воно танцює в повітрі. Я дуже люблю гуляти осінніми вулицями. Ось йдеш, шаркаючи листям, і поринаєш у мрії. Очі радіють тим подарованим природою барвам. Восени настрій особливо романтичний. Все навкруги чарує своєю красою. Місто наповнене пахощами дощу та сирості. Яка ж гарна жовтокоса осінь!

     Дієприкметники: пожовкле, почервоніле, підкоплене, подарованим, наповнене.
     Дієприкметник ⇒ особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією (чи станом). Ця особлива форма дієслова відповідає на питання який? яка? яке? 

Українці завжди були дуже гостинними. Навіть якщо в хаті не було багато смачної їжі, гостя завжди намагалися гарно пригостити, а якщо вже було запізно, залишали переночувати. Взагалі, гостю пропонувалося все найкраще, що було в домі. І так було завжди, бо так повелося з давніх давен. А чи змінилося відношення до гостей тепер, у двадцять першому сторіччі?
Як на мене, не дуже. Звісно, я можу судити тільки з власного досвіду та по расказам друзів та знайомих, але все ж таки я можу стверджувати, що українці як були гостинною нацією, так нею і залишилися. Інша справа, що тепер заздалегідь дзвонять перед тим, як прийти у гості, бо людей може не бути вдома. Попередити про свій видит - це питання етикету, і таке правило аж ніяк не робить людей менш гостинними. 
Як і раніше, нинішнє покоління українців любить як ходити у гості, так і приймати гостей. Як і раніше, ми намагаємося зробити так, щоб гість почував себе як удома. Як і раніше, добре пригостити та розважити гостя - обов'язково. Як і раніше, господарі потурбуються про те, щоб гість добрався додому без перешкод або взагалі переночував у них та поїхав додому вранці. Тому я вважаю, що гостинність як була, так і залишається характерною рисою нашого українського народу.