улітку багато людей задіяні у праці на полі. хто догляда овочі, хто косить траву, а хто вже збира перші врожаї. відпочиваючи за містом, я часто спостерігав за такими працьовитими людьми і мені дуже їх старанність. наприклад, ви можете запитати: "що може зацікавити у праці звичайного косаря? ". та чи знаєте ви - наскільки, це клопітка робота? тільки но сонце починає сходити на небі, а косар вже прямує на своє поле. спочатку він обходить і обдивляється траву, вибирає з неї гілля, що можє заважати і починає точити косу. до роботи він приступа завзято і починає прокошувати невеликі рядки один за одним ві траву в один бік. під час замаху косар стоїть прямо і опирається на одну ногу. працює довго, майже до обіду, без перепочинку, а опісля знову береться за діло з тією самою енергією. я дуже поважаю таких людей, за їх силу і характер.
На світі є багато професій, учені налічують їх близько трьох тисяч. Вибрати собі ту, де будеш отримувачі насолоду й задоволення, нелегко. На зорі цивілізації людина повинна була працювати, щоб вижити. Вона добувала собі їжу, будувала житло, зберігала вогонь. Цивілізація урізноманітила труд людини, одухотворила його.
Тепер вона може обирати собі діяльність за здібностями і бажаннями. Це дає їй можливість досягти такої майстерності, щоб забезпечити не тільки себе, а й принести користь іншим.
Ще недавно переважна більшість людей була переконана, що професію треба мати одну на все життя. Але сьогодні ми бачимо, що із вимогами сучасного виробництва, нової технології, ринкових умов, краще влаштовуються ті люди, які не бояться змінювати роботу залежно від потреб суспільства.
Особливе задоволення отримує людина, коли бачить плоди своєї праці, до якої доклала багато зусиль, уміння, творчого натхнення. Згадаймо О. П. Довженка. Те, як він учителював, був дипломатом і художником, як стави в фільми і писав художні твори, як саджав сади і невтомно навчав молодих митців, як разом з народом боронив Україну, свідчить, що він був творчою особистістю. Не можна не погодитися із твердженням О. П. Довженка про те, що “нема нічого прекраснішого в світі, як людина праці! Нехай то буде косар на ниві… чи коваль коло палаючого горна, а чи садівник коло посадженого ним деревця, чи безсонний композитор, що десь на світанку творить пісню свою, а чи поет, що дарує нам вогонь в одежі слова. Немає нічого прекраснішого, як людина в мислі, в дії, в творчості…”
улітку багато людей задіяні у праці на полі. хто догляда овочі, хто косить траву, а хто вже збира перші врожаї. відпочиваючи за містом, я часто спостерігав за такими працьовитими людьми і мені дуже їх старанність. наприклад, ви можете запитати: "що може зацікавити у праці звичайного косаря? ". та чи знаєте ви - наскільки, це клопітка робота? тільки но сонце починає сходити на небі, а косар вже прямує на своє поле. спочатку він обходить і обдивляється траву, вибирає з неї гілля, що можє заважати і починає точити косу. до роботи він приступа завзято і починає прокошувати невеликі рядки один за одним ві траву в один бік. під час замаху косар стоїть прямо і опирається на одну ногу. працює довго, майже до обіду, без перепочинку, а опісля знову береться за діло з тією самою енергією. я дуже поважаю таких людей, за їх силу і характер.
Тепер вона може обирати собі діяльність за здібностями і бажаннями. Це дає їй можливість досягти такої майстерності, щоб забезпечити не тільки себе, а й принести користь іншим.
Ще недавно переважна більшість людей була переконана, що професію треба мати одну на все життя. Але сьогодні ми бачимо, що із вимогами сучасного виробництва, нової технології, ринкових умов, краще влаштовуються ті люди, які не бояться змінювати роботу залежно від потреб суспільства.
Особливе задоволення отримує людина, коли бачить плоди своєї праці, до якої доклала багато зусиль, уміння, творчого натхнення. Згадаймо О. П. Довженка. Те, як він учителював, був дипломатом і художником, як стави в фільми і писав художні твори, як саджав сади і невтомно навчав молодих митців, як разом з народом боронив Україну, свідчить, що він був творчою особистістю.
Не можна не погодитися із твердженням О. П. Довженка про те, що “нема нічого прекраснішого в світі, як людина праці! Нехай то буде косар на ниві… чи коваль коло палаючого горна, а чи садівник коло посадженого ним деревця, чи безсонний композитор, що десь на світанку творить пісню свою, а чи поет, що дарує нам вогонь в одежі слова. Немає нічого прекраснішого, як людина в мислі, в дії, в творчості…”