Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші, добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю, починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці. Саме тому в школу починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще запам’ятовуємо алфавіт, таблицю множення, правила мови та інші корисні відомості. А діти, які вперше прийшли до школи, ще відчувають себе дітьми. Вони приносять іграшки, ляльки та машини із собою на заняття, і не усвідомлюють що це вже, хай і маленька – щабель до початку дорослого життя.
Дитинство – це свобода, коли немає ніяких обов’язків, проблем і турбот. Багато дорослих часто говорять: «Як добре бути маленьким! Можна спати, скільки хочеш, можна прокинутися, підійти до вікна гати, як люди поспішають по своїх справах, слухати, як шумить місто за вікном. Весь день можна грати в різні ігри: в хованки – і ховатися де завгодно, в догонялки – тікати, наприклад, від бабусі. Потім можна гуляти на свіжому повітрі, грітися на сонечку, лежати на травичці і насолоджуватися свободою. Але це тільки мрії, дитинство ніколи не повернеш! »
Досить актуальним є питання "Чи може телебачення замінити книжку"? В наш час інформаційних технологій, дуже важко залишитися осторонь від будь-яких технічних приладів, фактично кожен з нас у руках тримає мобільний телефон чи смартфон. правильніше було б поставити питання: "Чи зможе Смартфон замінити і книгу, і телевізор?"
Думаю, що телефон вже частково замінив книгу, оскільки скачати електроний варіант книги набагато простіше, ніж знайти, замовити і купити її друковану версію. І, звичайно, це набагато легше, оскільки на одному планшеті чи телефоні, можуть вміщуватися десятки книг, а друкована - лише одна. проте, електронні носії мають два великі недоліки - закінчився заряд енеогії і поламався. все ж ніщо не може замінити відчуття, коли тримаєш у руках нову книгу, яка ще пахне свіжим друком.
Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші, добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю, починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці. Саме тому в школу починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще запам’ятовуємо алфавіт, таблицю множення, правила мови та інші корисні відомості. А діти, які вперше прийшли до школи, ще відчувають себе дітьми. Вони приносять іграшки, ляльки та машини із собою на заняття, і не усвідомлюють що це вже, хай і маленька – щабель до початку дорослого життя.
Дитинство – це свобода, коли немає ніяких обов’язків, проблем і турбот. Багато дорослих часто говорять: «Як добре бути маленьким! Можна спати, скільки хочеш, можна прокинутися, підійти до вікна гати, як люди поспішають по своїх справах, слухати, як шумить місто за вікном. Весь день можна грати в різні ігри: в хованки – і ховатися де завгодно, в догонялки – тікати, наприклад, від бабусі. Потім можна гуляти на свіжому повітрі, грітися на сонечку, лежати на травичці і насолоджуватися свободою. Але це тільки мрії, дитинство ніколи не повернеш! »
Досить актуальним є питання "Чи може телебачення замінити книжку"? В наш час інформаційних технологій, дуже важко залишитися осторонь від будь-яких технічних приладів, фактично кожен з нас у руках тримає мобільний телефон чи смартфон. правильніше було б поставити питання: "Чи зможе Смартфон замінити і книгу, і телевізор?"
Думаю, що телефон вже частково замінив книгу, оскільки скачати електроний варіант книги набагато простіше, ніж знайти, замовити і купити її друковану версію. І, звичайно, це набагато легше, оскільки на одному планшеті чи телефоні, можуть вміщуватися десятки книг, а друкована - лише одна. проте, електронні носії мають два великі недоліки - закінчився заряд енеогії і поламався. все ж ніщо не може замінити відчуття, коли тримаєш у руках нову книгу, яка ще пахне свіжим друком.