Україна неймовірно багата на пам'ятки, які належать до прадавніх часів. Ці пам'ятки є свідками формування української нації. Наші обдаровані предки споруджували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали.
Наприклад, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого було споруджено головний храм Київської Русі — Софійський собор. Саме тут відбувалися урочистості, пов'язані з посадженням князів на Київський престол або з прийомами іноземних дипломатів. Прямокутну споруду Софії Київської за сивої давнини оточували два ряди відкритих галерей, а вінчали собор тринадцять куполів, суворий сірий колір яких чудово гармоніював із рожевими стінами.
У ХІІІ столітті військо хана Батия зруйнувало Київ, і тільки свята Софія залишилася стояти над згарищем міста. За словами Павла Загребельного, Софія Київська стояла над попелом і руйновищем, ніби сама Богоматір підносила руки в молінні. Саме завдяки непорушності собору кияни усвідомили силу божого захисту й повірили в те, що Марія Оранта завжди триматиме над ними свої молитовно підняті руки.
Спочатку собор усередині був прикрашений дивовижною мозаїкою та неперевершеними фресками. У своїй більшості то були твори на сюжети Святого письма, але багато було й зображень полювань, свят, ігор. Саме своєю мозаїкою насамперед цінний собор. Досьогодні вона вражає яскравістю та свіжістю живих барв, довершеною композицією, тонкою технікою виконання.
Майже тисяча років минуло з часів спорудження Софії Київської, але й досі викликає захоплення духовна велич та сила натхнення стародавніх зодчих.
-Привіт! -Привіт! - Привіт! -Як справи? Ти знаєш , що ми завтра їдемо на екскурсію в місто. - Все добре,а в тебе. Ні я не знала, дякую що сказала. - В мене теж все добре. Будь ласка. - Ти не знаєш, що нам задали з Української літератури? - Знаю, вивчити вірш "Думи мої, думи мої". - Дякую, а ти вже вивчила? - Так ще вчора. Я сьогодні взяла в бібліотеці дуже цікаву книгу. - А яку книгу? - Книга Фернанду Намора "Життя Потайки". - Дасиш мені почитати коли закінчиш? - Так, звісно, але спочатку я віднесу книгу в бібліотеку і скажу, що ти береш книгу собі. - Добре. А про що в цій книзі розповідається? - Там розповідається про одного чоловіка. ВІн був одружений , але в шлюбі він був нещасливий і шукає розради в таємних зустрічах із Жазінтою, але я тобі не буду все розповідати бо тобі не буде цікаво читати. - Так, ти права , але я бачу що книга цікава. - Книга дуже цікава. - До зустрічі! - До зустрічі!
Наприклад, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого було споруджено головний храм Київської Русі — Софійський собор. Саме тут відбувалися урочистості, пов'язані з посадженням князів на Київський престол або з прийомами іноземних дипломатів. Прямокутну споруду Софії Київської за сивої давнини оточували два ряди відкритих галерей, а вінчали собор тринадцять куполів, суворий сірий колір яких чудово гармоніював із рожевими стінами.
У ХІІІ столітті військо хана Батия зруйнувало Київ, і тільки свята Софія залишилася стояти над згарищем міста. За словами Павла Загребельного, Софія Київська стояла над попелом і руйновищем, ніби сама Богоматір підносила руки в молінні. Саме завдяки непорушності собору кияни усвідомили силу божого захисту й повірили в те, що Марія Оранта завжди триматиме над ними свої молитовно підняті руки.
Спочатку собор усередині був прикрашений дивовижною мозаїкою та неперевершеними фресками. У своїй більшості то були твори на сюжети Святого письма, але багато було й зображень полювань, свят, ігор. Саме своєю мозаїкою насамперед цінний собор. Досьогодні вона вражає яскравістю та свіжістю живих барв, довершеною композицією, тонкою технікою виконання.
Майже тисяча років минуло з часів спорудження Софії Київської, але й досі викликає захоплення духовна велич та сила натхнення стародавніх зодчих.
-Привіт!
- Привіт!
-Як справи? Ти знаєш , що ми завтра їдемо на екскурсію в місто.
- Все добре,а в тебе. Ні я не знала, дякую що сказала.
- В мене теж все добре. Будь ласка.
- Ти не знаєш, що нам задали з Української літератури?
- Знаю, вивчити вірш "Думи мої, думи мої".
- Дякую, а ти вже вивчила?
- Так ще вчора. Я сьогодні взяла в бібліотеці дуже цікаву книгу.
- А яку книгу?
- Книга Фернанду Намора "Життя Потайки".
- Дасиш мені почитати коли закінчиш?
- Так, звісно, але спочатку я віднесу книгу в бібліотеку і скажу, що ти береш книгу собі.
- Добре. А про що в цій книзі розповідається?
- Там розповідається про одного чоловіка. ВІн був одружений , але в шлюбі він був нещасливий і шукає розради в таємних зустрічах із Жазінтою, але я тобі не буду все розповідати бо тобі не буде цікаво читати.
- Так, ти права , але я бачу що книга цікава.
- Книга дуже цікава.
- До зустрічі!
- До зустрічі!