Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!
-Добрий день , Валентино Андріївно! -Добрий день , Оленко ! -Скажіть мені будь-ласка , чому ми повинні прибирати шкільне подвір*я , це ж не наш обов*язок . -Оленко , це саме ваш обов*язок , тому що школа повинна вчити працелюбності . Подумай , якщо б ти не прибирала ділянки в школі , приємно було б дивитися твоїй мамі чи татові яка прудна ваша ділянка ? Адже вона находиться на території школи . -Я зрозуміла , дякую вам Валентино Андріївно ! Тепер я буду не тільки намагатися добре працювати , але й оберігати нашу ділянку , від різних забруднень . -До побачення , Оленко! -До побачення , Валентино Андріївно!
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!
-Добрий день , Оленко !
-Скажіть мені будь-ласка , чому ми повинні прибирати шкільне подвір*я , це ж не наш обов*язок .
-Оленко , це саме ваш обов*язок , тому що школа повинна вчити працелюбності . Подумай , якщо б ти не прибирала ділянки в школі , приємно було б дивитися твоїй мамі чи татові яка прудна ваша ділянка ? Адже вона находиться на території школи .
-Я зрозуміла , дякую вам Валентино Андріївно ! Тепер я буду не тільки намагатися добре працювати , але й оберігати нашу ділянку , від різних забруднень .
-До побачення , Оленко!
-До побачення , Валентино Андріївно!