Напишіть план до тесту•
! 20 ів!
будинок з химерами — одна з головних архітектурних пам’яток україни, що були створені у xx столітті в стилі модерн. найпривабливіша залізобетонна будівля києва.
проекція будинку, створена відомим архітектором владиславом городецьким на місці колишнього осушеного козиного болота, має цікаву форму форму куба: збоку банкової вулиці три поверхи, а збоку площі івана франка — шість.
будинок з химерами отримав свою назву завдяки скульптурним прикрасам па фасаді. як усередині будинку, так і зовні розміщені ліплені фігурки тварин, тематика яких надземний і підводний тваринні світи, неймовірні казкові істоти, атрибути полювання тощо.
так, перед мандрівниками відкривається дивна картина на стінах будинку він бачить голови носорогів, жираф, антилоп, левів, крокодилів тощо. на даху будинку з химерами розмістилися величезні жаби та нереїди з ланцюгами замість волосся.
будинок з химерами, який городецький збудував для своєї родини, був завершений у 1903 році. городецький з родиною займав лише один поверх, а інші здавав в оренду. попри високу ціну, охочих вистачало. у будинку з химерами були власні винні погреби, пральні та пара корів, щоб мешканці щодня могли пити свіже молоко.
у 1913 році в. городецький залишив дім.
власники будівлі змінювалися. у радянський період чого тільки не було в будинку городецького: і штаб військово-трудової дружини, і житло, і ветеринарне іння, і поліклініка. у 30-ті роки більшість киян вважала будинок колишнім житлом відставного адмірала, а в 90-ті тут був музей «шедеври мистецтва україни».
у1998 році будинок перебував в аварійному етапі. він практично розколовся посередині. щілина в деяких місцях ся газа 40 см. це сталося через неоднорідність , адже під половиною будинку були палі, а половила стояла на звичайному стрічковому і. виявляється, і великі будівничі роблять неабиякі помилки.
- Та не хвилюйся, Наталко, я тільки на місяць у відрядження! Я привезуть тобі гостинців: цукерок, тістечок - чого забажаєш!
-Ні, тату, гостинці це добре, але коли ти поруч - ще краще! - мовила Наталка.
- Донечко, поїзд відправляється через 5 хвилин, мені ще треба знайти своє купе, тому вже час йти - з сумом промовив батько.
- Добре, тату. Хоча, що тут доброго.
- Ходімо, донечко, не засмучуйся. Я буду тобі телефонувати і все буде добре- сказав тато, і піднявся до вагону.
- Бувай, татусю! - промовила донечка і проводжаючи поїзд сумно махала рукою.
—Привіт, я завжди буду радий до тобі.
—Ось ця книжка є для мене дуже дорогою, мені подарував її тато, коли я була ще зовсім маленькою. Він казав щоб ця книжка не виїжджала з міста , тому що не любить подорожі.
—Але чому ти їдеш?
—Так склалися обставини. Пообіцяй , що ти збережеш її.
—Чому мені?
—Тому, що ти найдорожча людина в моєму житті. Всі від мене відвернулися , лише ти була поруч зі мною завжди. І я тобі дякую за це. Книжка принесе тобі удачу. Тільки повір їй. Перед відходом поїзда пообіцяй , що не забудеш мене.
—Обіцяю. Бувай. До зустрічі