І. Напишіть роздум «Кого з літературних героїв я маю за зразок» з використанням речень, ускладнених однорідними членами. ІІ. Уведіть у текст:
а) однорідні члени речення, пов’язані сполучниковим зв’язком,
б) однорідні члени речення, пов’язані безсполучниковим зв’язком,
в) речення, у якому однорідні члени речення, пов’язані змішаним зв’язком,
г) однорідні члени речення, між якими єднальні смислові відношення,
ґ) однорідні члени речення, між якими протиставні смислові відношення,
д) однорідні члени речення, між якими розділові смислові відношення,
е) непоширений однорідний член речення,
є) поширений однорідний член речення,
Напроти кожного з уведених у текст елементів зробіть позначку на полі: а або б, в, г, ґ, д, е, є.
Наприклад.
Люблю тебе, моя ти пісне, і дякую за все. | а, г, є
Орієнтовний обсяг роботи: (0,5 – 1 ст.).
до ть
мені НА 9:00
Закінчивши школу, перед нами стоїть вибір - яку професію обрати на майбутнє. Це може бути щось зв'язане з наукою: стати вченим чи дослідником, зв'язане з людьми: стати лікарем чи вчителем, зв'язане з прикладною працею: стати агрономом чи слюсаром. Що б ми не обрали треба пам'ятати, що лише працюючи та відкрившись, людина розвивається, бачить своє призначення та робить цей світ кращим. Навчаючись в школі та гаючи за іншими людьми, ми бачимо своє майбутнє, хочемо когось наслідувати та бути схожими на ту чи іншу людину. Саме зрозумівши вислів "красива людина в праці" люди можуть досягнути успіху, бо рух, розвиток, праця - це і є життя, без цих складових воно не може бути повним.
Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!