Кожна пора року по-своєму змінює садок біля мого дому.
Взимку він спить під білим покривалом. Іноді пташка порушить цей глибокий сон. Весною яблуня, малина, смородина одівається у чудовий білий цвіт. На клумбах звеселяють погляд острівці різнобарвної примулки: жовтий, білий, фіолетовий. Літом зелений колір набуває насиченого відтінку. Весело щебечуть пташки. Чарівниця осінь дарує щедрий урожай червоних та зелених соковитих яблук. Розфарбовує листя у жовтий і золотистий кольори. Сухе листя опускається на землю. Дбайливі господарі зберуть опале листя та сухі гілки. Сад уже в очікуванні зими.
Як часто ми питаємо самих себе: а що таке сім‘я? Я особисто вважаю, що сім‘я – це люди… Це щирість, відвертість,повага, доброта, чуйність один до одного; це підтримка у важку хвилину, це радість нових досягнень та гордість за свій народ. Тож чому би нам, українцям, не стати однією великою родиною, однією дружньою сім‘єю? Хіба для цього потрібно дуже багато? Треба хоча б трішки піклуватися один про одного, допомагати у скрутну хвилину: не відвертатися від немічних, дати надію хворим, простягнути руку знедоленим, не бути байдужим до оточуючих, уміти прощати і співчувати – тому що підтримка та взаємодо об‘єднують людей. Треба із гордістю розмовляти рідною мовою, ніколи не цуратися рідного слова – тому що саме мова єднає мільйони людей, допомагає краще зрозуміти один одного. А головне – віддано любити свою Батьківщину, любити такою, яка вона є; любити щиро, ніжно,як мати любить своє дитя. Активно приймати участь у житті свого народу, прагнути нових досягнень та впевнено долати труднощі. Лише тоді можна буде із гордістю сказати: «Я,українець, - частинка своєї великої та дружньої української сім ї!»
Кожна пора року по-своєму змінює садок біля мого дому.
Взимку він спить під білим покривалом. Іноді пташка порушить цей глибокий сон. Весною яблуня, малина, смородина одівається у чудовий білий цвіт. На клумбах звеселяють погляд острівці різнобарвної примулки: жовтий, білий, фіолетовий. Літом зелений колір набуває насиченого відтінку. Весело щебечуть пташки. Чарівниця осінь дарує щедрий урожай червоних та зелених соковитих яблук. Розфарбовує листя у жовтий і золотистий кольори. Сухе листя опускається на землю. Дбайливі господарі зберуть опале листя та сухі гілки. Сад уже в очікуванні зими.
Тож чому би нам, українцям, не стати однією великою родиною, однією дружньою сім‘єю? Хіба для цього потрібно дуже багато? Треба хоча б трішки піклуватися один про одного, допомагати у скрутну хвилину: не відвертатися від немічних, дати надію хворим, простягнути руку знедоленим, не бути байдужим до оточуючих, уміти прощати і співчувати – тому що підтримка та взаємодо об‘єднують людей. Треба із гордістю розмовляти рідною мовою, ніколи не цуратися рідного слова – тому що саме мова єднає мільйони людей, допомагає краще зрозуміти один одного. А головне – віддано любити свою Батьківщину, любити такою, яка вона є; любити щиро, ніжно,як мати любить своє дитя. Активно приймати участь у житті свого народу, прагнути нових досягнень та впевнено долати труднощі. Лише тоді можна буде із гордістю сказати: «Я,українець, - частинка своєї великої та дружньої української сім ї!»