Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:
— Бабусю! Спекла б ти колобок!
— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?
— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.
Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.
А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю:
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває його вовк:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг... Аж іде ведмідь.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Здоров був, їжаче!(кома при звертанні, знак оклику в кінці окличного речення)
— Здоровенькі й ви будьте, — відповів їжак і згорнувся клубочком. (кома і тире при передачі прямої мови та слів автора)
— Як здоров’ячко?(в кінці питального речення знак питання)
крапка в кінці розповідного речення)
— А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось. (кома при звертанні, крапка в кінці розповідного речення)
— Не можу, — відповідає. — Я ще не вмивався. (тире, кома при передачі прямої мови та слів автора на письмі)
— А знаєш, — каже лисиця, — я тепер уже не їм м’яса, самі овочі. (кома і тире при передачі прямої мови; у другому реченні кома при переліченні стоїть). Сьогодні цілий ранок з кроликами на капусті паслася. Та й наїлася ж!..(кома в кінці розповідного речення, знак оклику в кінці окличного речення)
— Та що ви кажете?! (знак питання в кінці питального речення, знак оклику для підсилеення інтонації запитання). А я оце саме хотів вам сказати, що біля старої вільхи виводок тетеревенят пасеться.(кома в СПР реченні, крапка в кінці розповідного речення).
— Де це? — так і підскочила лисиця. (знак питання в кінці питального речення; тире для відокремлення прямої мови від слів автора)
— За струмочком праворуч. Та куди ж ви? (крапка в кінці розповідного речення, знак питання в кінці питального)
— Побіжу, ніколи...(кома при переліченні, крапки свідчать про незваершеність фрази). І лисиці як не було. (крапка в кінці розповідного речення)
Розгорнувся їжак:
— Піди-но, побігай! Нас, голубонько, не обдуриш... ( двокрапка, тире при передачі слів автора і прямої мови, комами виділено звертання, крапки в кінці свідчать про незавершеність фрази).
Колобок
Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:
— Бабусю! Спекла б ти колобок!
— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?
— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.
Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.
А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю:
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває його вовк:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг... Аж іде ведмідь.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
— Здоров був, їжаче!(кома при звертанні, знак оклику в кінці окличного речення)
— Здоровенькі й ви будьте, — відповів їжак і згорнувся клубочком. (кома і тире при передачі прямої мови та слів автора)
— Як здоров’ячко?(в кінці питального речення знак питання)
крапка в кінці розповідного речення)
— А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось. (кома при звертанні, крапка в кінці розповідного речення)
— Не можу, — відповідає. — Я ще не вмивався. (тире, кома при передачі прямої мови та слів автора на письмі)
— А знаєш, — каже лисиця, — я тепер уже не їм м’яса, самі овочі. (кома і тире при передачі прямої мови; у другому реченні кома при переліченні стоїть). Сьогодні цілий ранок з кроликами на капусті паслася. Та й наїлася ж!..(кома в кінці розповідного речення, знак оклику в кінці окличного речення)
— Та що ви кажете?! (знак питання в кінці питального речення, знак оклику для підсилеення інтонації запитання). А я оце саме хотів вам сказати, що біля старої вільхи виводок тетеревенят пасеться.(кома в СПР реченні, крапка в кінці розповідного речення).
— Де це? — так і підскочила лисиця. (знак питання в кінці питального речення; тире для відокремлення прямої мови від слів автора)
— За струмочком праворуч. Та куди ж ви? (крапка в кінці розповідного речення, знак питання в кінці питального)
— Побіжу, ніколи...(кома при переліченні, крапки свідчать про незваершеність фрази). І лисиці як не було. (крапка в кінці розповідного речення)
Розгорнувся їжак:
— Піди-но, побігай! Нас, голубонько, не обдуриш... ( двокрапка, тире при передачі слів автора і прямої мови, комами виділено звертання, крапки в кінці свідчать про незавершеність фрази).
у дужках пояснення розділових знаків.