Чи ставили ви собі коли-небудь питання: «Що таке шляхетність?». Напевно, відповісти трохи складно. Одразу чомусь в голові виникає так званий аристократичний образ. Це спрацьовують стереотипи. Якщо людина знатного роду, то вона – шляхетна. Але чи це справді так?
Я вважаю, що шляхетність – це прояв внутрішній. Такий собі стрижень. Стрижень, який дозволяє правильно пройти життєвий шлях. Шляхетність завжди йде з середини. Яка різниця, хто був твоїм дідом-прадідом, якщо душа гнила, сповнена злості, лицемірства. Правду кажуть: «Справжня шляхетність не має роду». Й жодне у світі суспільство не прийме людської ницості чи від короля, чи від селянина.
Людська шляхетність перевіряється діями і тільки діями. Та у яких вчинках вона виявляється? Перш за все це здатність до самопожертви. Так, людина повинна жертвувати, допомагати нужденним, навіть якщо це безкорисливо. Це робить її духовно вищою з-поміж інших. Шляхетна особистість ніколи не принизить іншого, особливо слабшого. Вона цілеспрямована, має почуття власної гідності, добра, чуйна, терпляча. Така людина не дає порожніх обіцянок, не звалить провину на іншого.
Тож, я гадаю, що таку позитивну якість, як шляхетність може мати кожен. І тільки добрими справами людина її в собі оживить.
Пропоную скласти п'ять таких речень та визначити їх частини мови:
1. Я (займ.) дуже (прислівн.) люблю (дієсл.) займатися (дієсл.) спортом (іменник).
2. По (прийм.) стелі (ім.) несподівано (прислівн.) проповз (дієсл.)павук (ім.).
3. Тарас (ім.) Шевченко (ім.) є (дієсл.) дуже (прислівн.)визначною (прикм.) постаттю (ім.) в (прийм) українській (прикм.) літературі (ім).
4. Настала (дієсл.) осінь (ім.) та (спол.) розфарбувала (дієсл.) все (підсил.ч.) навколо (присл.) у (прийм.) своє (займ.) улюблені (прикм.) кольори (ім): жовтий (прикм.), червоний (прикм.), багряний (прикм).
5. Мені (займ.)здається (дієсл.), що (спол.)сьогодні (присл.) буде (дієсл.) спека(ім.).
У чому полягає шляхетність людини?
Чи ставили ви собі коли-небудь питання: «Що таке шляхетність?». Напевно, відповісти трохи складно. Одразу чомусь в голові виникає так званий аристократичний образ. Це спрацьовують стереотипи. Якщо людина знатного роду, то вона – шляхетна. Але чи це справді так?
Я вважаю, що шляхетність – це прояв внутрішній. Такий собі стрижень. Стрижень, який дозволяє правильно пройти життєвий шлях. Шляхетність завжди йде з середини. Яка різниця, хто був твоїм дідом-прадідом, якщо душа гнила, сповнена злості, лицемірства. Правду кажуть: «Справжня шляхетність не має роду». Й жодне у світі суспільство не прийме людської ницості чи від короля, чи від селянина.
Людська шляхетність перевіряється діями і тільки діями. Та у яких вчинках вона виявляється? Перш за все це здатність до самопожертви. Так, людина повинна жертвувати, допомагати нужденним, навіть якщо це безкорисливо. Це робить її духовно вищою з-поміж інших. Шляхетна особистість ніколи не принизить іншого, особливо слабшого. Вона цілеспрямована, має почуття власної гідності, добра, чуйна, терпляча. Така людина не дає порожніх обіцянок, не звалить провину на іншого.
Тож, я гадаю, що таку позитивну якість, як шляхетність може мати кожен. І тільки добрими справами людина її в собі оживить.
Пропоную скласти п'ять таких речень та визначити їх частини мови:
1. Я (займ.) дуже (прислівн.) люблю (дієсл.) займатися (дієсл.) спортом (іменник).
2. По (прийм.) стелі (ім.) несподівано (прислівн.) проповз (дієсл.)павук (ім.).
3. Тарас (ім.) Шевченко (ім.) є (дієсл.) дуже (прислівн.)визначною (прикм.) постаттю (ім.) в (прийм) українській (прикм.) літературі (ім).
4. Настала (дієсл.) осінь (ім.) та (спол.) розфарбувала (дієсл.) все (підсил.ч.) навколо (присл.) у (прийм.) своє (займ.) улюблені (прикм.) кольори (ім): жовтий (прикм.), червоний (прикм.), багряний (прикм).
5. Мені (займ.)здається (дієсл.), що (спол.)сьогодні (присл.) буде (дієсл.) спека(ім.).