Перший раз я побачила акваріум, коли ми були в гостях у дядька Сашка. Це був величезний чарівний світ, який світився якимось неймовірним світлом. Я підійшла до нього ближче й затамувавши подих стала гати за його мешканцями. Рибок було дуже багато. У кожної був свій неповторний наряд і своя особлива життя в цьому водному царстві. Невеликі сіренькі сомики із забавними вусиками щось вишукували на дні акваріума, а над ними, як торпеди, проносилися яскраво-червоні мечоносці з гострими копьевідние хвостиками. Важливі вуалехвости і золоті рибки пропливали неквапливо, великодушно дозволяючи розглядати їх чарівні хвости, схожі на пишні віяла. Всі рибки були просто прекрасні, але мені особливо сподобалися неони. Невеликими зграйками вони пропливали серед пишних заростей водоростей і світилися як чарівні ліхтарики. Назви рибок я дізналася від дяді Саші, він з величезним задоволенням познайомив мене з усіма мешканцями акваріума. Дядько розповів мені, що у вільний час теж дуже любить гати за рибками. Друзі дяді Саші знають про його захоплення і завжди привозять йому черепашки, красиві кольорові камінчики, які прикрашають акваріум. У цьому році, коли ми відпочивали з татом і мамою на море, я знайшла дуже гарну черепашку і подарувала її дядька Сашка. Тепер, коли він буде милуватися своїм акваріумом, то обов'язково побачить мою черепашку і згадає про мене.
Я цілком згодний з тим, що спілкування відіграє дуже важливу роль у житті людини. Існує багато різновидів спілкування. Ми спілкуємося усюди – вдома, з членами родини, у школі, на роботі, у магазині, коли хочемо купити щось, з друзями, з домашніми тваринами, з природою тощо. І від нашого вміння правильно побудувати комунікативну взаємодію з іншими залежить, чи досягнемо ми своєї мети в кожному конкретному випадку – якщо хочемо мати теплі відносини з рідними людьми, досягти професійного успіху, донести до когось свої думки чи легко спілкуватися у великих компаніях людей.Проте поняття життєвого успіху настільки широке, багатогранне та в той самий час суб’єктивне для кожного, що навряд чи вміння спілкуватися – його однозначна запорука. Історія знає багато прикладів, коли інші речі визначали для людини розуміння власної успішності. Наприклад, для Вінсента Ван Гога цим мірилом була його творчість, його спроможність виразити через свої картини те, що він хотів. Для Григорія Сковороди успіх життя визначився висловом, який став епітафією на його могилі – «Світ ловив мене, та не впіймав».Крім того часто люди зловживають своїм вмінням добре спілкуватися та знаходити спільну мову з іншими. Вони починають маніпулювати іншими заради своєї власної вигоди, як-от наприклад, Степан Радченко, головний герой роману «Місто» Валеріана Підмогильного, який завдяки своїм стосункам з різними жінками «просувався» в міському житті. Та врешті він програв, бо здатність до щирого, душевного спілкування, без якого грубіє людська душа, він втратив.Спілкування – то природна потреба людини, проте воно має бути щирим та відкритим, без «задніх думок», марнослів’я, воно не повинне перетворюватися на пусту трату часу, пліткування, маніпулювання один одним. Завдяки своїй щирості, ввічливості, сміливості, яка йде від чесності, Герда, дівчинка з казки «Снігова Королева» Г-Х. Андерсона, пройшовши босою півсвіту, знаходить не лише Кая, а й безліч друзів та помічників. Завдяки спілкуванню з прекрасним – природою, музикою, живописом - розквітає душа людини. І таке спілкування є запорукою справжнього життєвого успіху – щастя.
