(1) Я (займенник) памʼятаю (дієслово): (2) сніг (іменник) на (прийменник) землю (іменник) падав (дієслово) і (сполучник) припадав (дієслово) до (прийменник) мерзлої (прикметник) землі (іменник), (3) а (сполучник) батько (іменник) вносив (дієслово) яблуко (іменник) із (прийменник) саду (іменник), останнє (прикметник), (4) що (займенник) сховалось (дієслово) у (прийменник) гіллі (іменник).
(Речення складне, з різними видами звʼязку (сполучниковий сурядний, сполучниковий підрядний та бесполучниковий), розповідне, неокличне: 1) формально просте, двоскладне, непоширене, повне, неускладнене; 2) формально просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними присудками; 3) формально просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене уточненням; 4) формально просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене).
(1) Я (займенник) памʼятаю (дієслово): (2) сніг (іменник) на (прийменник) землю (іменник) падав (дієслово) і (сполучник) припадав (дієслово) до (прийменник) мерзлої (прикметник) землі (іменник), (3) а (сполучник) батько (іменник) вносив (дієслово) яблуко (іменник) із (прийменник) саду (іменник), останнє (прикметник), (4) що (займенник) сховалось (дієслово) у (прийменник) гіллі (іменник).
(Речення складне, з різними видами звʼязку (сполучниковий сурядний, сполучниковий підрядний та бесполучниковий), розповідне, неокличне: 1) формально просте, двоскладне, непоширене, повне, неускладнене; 2) формально просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними присудками; 3) формально просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене уточненням; 4) формально просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене).
[ ]: [ ], а [ ], (що...).
|↑
яке?
Я підкреслити однією лінією;
памʼятаю – двома лініями;
сніг – однією лінією;
на землю – пунктиром з крапкою;
падав і припадав – двома лініями;
мерзлої – прикметник;
до землі – пунктиром з крапкою;
батько – однією лінією;
вносив – двома лініями;
яблуко – пунктиром;
із саду – пунктиром з крапкою;
останнє – хвилястою лінією;
що – однією лінією;
сховалось – двома лініями;
у гіллі – пунктиром з крапкою.
1.На широких горбах шуміли під вітром віковічні дуби, липи, клени і ясени.
2. Коло комбайна зібралися ковалі, столярі, слюсарі й механіки.
3. Пахло в повітрі торішнім листям і терпкими бруньками (тут напевне не треба, а якщо і треба, то між словами листям і терпкими).
4. Раділи і поле, і садок, і долина.
5. Чорніє і поле, і гай, і гори (сподіваюсь там таке речення)
6. Скрізь червоно: і на небі, і на узгір'ях, і на горі.
7. Я пригорнусь до тебе піснею, яворами, золотими крильми пшениці, тіньовими ярами.
8. Тут не треба, тут немає де.
9. В цьому реченні дійсно не знаю, вибачте.
10. Вівса пшениці, ячмені – все це зіллялося в одну могутню хвилю.
11. Козаки ходили морем до таких турецьких фортець: Стамбул, Азов, Керч, Варна, Кафа.
12. В Україні ростуть такі лікарські трави: звіробій, горицвіт, деревій.