на перехрестях українського, угорського та словацького кордонів розкинувся ужгород – столиця закарпаття, мультинаціональної області країни, одне з найкрасивіших міст центральної європи. місто із славетним історичним корінням – адже бере свій початок ще в іх сторіччі , дуже довго було у володінні угорської корони і величалося унгваром.
над містом височіє величний середньовічний замок, поруч – унікальний музей архітектури і побуту, і тут же заворожує погляд своєю урочистістю хрестовоздвиженський кафедральний собор, а також колишній єпископський палац і безліч красивих храмів різних конфесій. так, саме безліч, бо про ужгородські храми можна розповідати до безкінечності. хоча б варто згадати в приміських горянах церкву-фортецю побудови хііі століття. кажуть, що вона немов би належала хрестоносцям, обласканим угорським королем, таємничим воїнам-монахам тамплієрам. якби там не було, а горянська ротонда просто прекрасна, особливо фрески італійських майстрів хіv століття, нехитре наслідування джогго. а про романтичний невицький замок будь-хто розповість легенду, що побудований він злющою «поганою дівою», її привид і досі стогне у руїнах поблизу.
Чому треба захищати слабших треба завжди захищати слабших, бо вони не завжди можуть себе захистити. на жаль, на світі є погані люди, які можуть образити, обдурити або навіть побити того, хто слабший за них. слабкою людиною може бути і дідусь або бабуся, і інвалід, і дитина або підліток. кривдити людей взагалі погано, а кривдити слабких людей набагато гірше, бо такі люди не можуть захиститися. тому якщо бачиш, що хтось ображає слабких, треба цьому перешкоджати. легко захистити слабшого, якщо ти сильніший за кривдника. а як же захистити слабкого, якщо кривдник не сильніший за тебе? вплутуватися в бійку з ним буде безглуздо та ризиковано. у такому випадку треба повідомити про це дорослим, щоб вони подзвонили у поліцію. робота поліцейських у тому і полягає, щоб захищати людей від злочинців і кривдників. слова «чесність», «честь» дуже походи на слово «чистота». не чи правда? не випадково чесною людиною називають того, хто не «забруднив» себе неправдою, удаванням, боягузтвом. чесна людина завжди правдива й сміливий. він дорожить дружбою, любить і поважає своїх рідних, друзів, знайомих і навіть незнайомих людей. чесна людина намагається не робити таких учинків, яких йому довелося б соромитися, які довелося б приховувати від своїх батьків і друзів. це було б удаванням, а воно привчає людину брехати й боятися, боятися бути викритим. тому по-справжньому чесна людина намагається завжди й у всім надходити так, щоб йому потім було не про що жалувати, не в чому каятися, не в чому себе дорікати. і ми, якщо хочемо вирости чесними людьми, повинні робити такі вчинки, про які можна завжди розповісти своїм друзям, щоб порадувати їх. чесна людина й сам уміє радуватися удачі своїх друзів, тому що він ніколи нікому не заздрить. якщо в когось з’явився новий велосипед, футбольний м’яч, самокат або батьки купили йому комп’ютер, це дуже добре! виходить, у дворі стане ще веселіше. а якщо цей велосипед, або м’яч, або інша річ з’явилися в тебе, теж чудово! адже тепер можна поділитися із друзями й грати разом. чесна людина поважає й цінує працю батьків, учителів, тому що сам уміє трудитися. адже справедливо, коли порядок у будинку наводять усі, хто в ньому живе, а готовити обід, ходити в магазин, робити ремонт або наряджати новорічну ялинку разом веселіше й швидше. недарма говорять «він чесний трудівник», «він чесно заробляє свій хліб». це значить, що чесна людина обов’язково повинен трудитися. тому кожний хлопчик і кожна дівчинка, якщо вони хочуть вирости чесними людьми, повинні мати в будинку свої обов’язки, наприклад забирати в дитячій кімнаті, поливати квіти. добре, якщо в когось є обов’язкові і справи, а якщо немає – нічого страшного. чесна людина – це й гарний помічник. можна мамі по господарству, можна молодшим робити уроки, можна бабусі знайти окуляри, так мало що? гарна будь-яка , зроблена вчасно, охоче й по власному бажанню звичайно, поки нам ще не довіряють найважливіших і відповідальних справ, але кожну роботу потрібно намагатися виконувати добре, чесно.
на перехрестях українського, угорського та словацького кордонів розкинувся ужгород – столиця закарпаття, мультинаціональної області країни, одне з найкрасивіших міст центральної європи. місто із славетним історичним корінням – адже бере свій початок ще в іх сторіччі , дуже довго було у володінні угорської корони і величалося унгваром.
над містом височіє величний середньовічний замок, поруч – унікальний музей архітектури і побуту, і тут же заворожує погляд своєю урочистістю хрестовоздвиженський кафедральний собор, а також колишній єпископський палац і безліч красивих храмів різних конфесій. так, саме безліч, бо про ужгородські храми можна розповідати до безкінечності. хоча б варто згадати в приміських горянах церкву-фортецю побудови хііі століття. кажуть, що вона немов би належала хрестоносцям, обласканим угорським королем, таємничим воїнам-монахам тамплієрам. якби там не було, а горянська ротонда просто прекрасна, особливо фрески італійських майстрів хіv століття, нехитре наслідування джогго. а про романтичний невицький замок будь-хто розповість легенду, що побудований він злющою «поганою дівою», її привид і досі стогне у руїнах поблизу.