Художній: Над чорною землею прокинувся свiт. Не ясним, сонячним оком глянув вiн на неï пiсля похмуроï дощовоï ночi, а повiяв туманом, дихнув важкою парою. Закурилася земля, задимiла; пiшов дощ, дрiбний та тихий, мов крiзь сито засiяв; стрепенулися темнi лiси i, розправляючись, пiдставляли своє загорiле листя пiд дрiбнi дощовi краплi; зрадiла зелена трава i пiдняла своï гострi листочки вгору (Панас Мирний). Науковий: Дріт покритий ізоляцією у вигляді тонкого шару окалин, тому витки дроту ізольовані один від одного. Над обмоткою розміщений металевий стержень, по якому може переміщатися повзун. Повзун своїми контактами притиснутий до витків обмотки. Від тертя повзуна об витки шар окалини під контактами повзуна стирається, й електричний струм у колі проходить від витків дроту до повзуна. А через нього — в стержень, який має на кінці затискач».
ПРИКЛАД:Найчастіше уточнювальними бувають обставини місця, часу, а іноді — й обставини дії, означення, присудок, підмет, додаток.1. [звідки?] Згори, [а звідки саме?] з міста, текли до води запахи вечірніх лип. (Ю. Яновський.)2. [коли?] Рано, [а коли саме?] за холоду, з росою добре жати. (І. Франко.)3. Данилко [як?] радо, [а як саме?] з підскоком, біг до сусідів. (Петро Панч.)4. Над оболонню висять низько [які?] білі, [а які саме білі?] аж прозорі, хмари. (І. Нечуй-Левицький.)5. Під синім склепінням високого неба розкинувся [який?] широкий, [а який саме широкий?] аж до самого обрію, степ. (Ю. Бедзик.)Іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнювальних залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Відповідно до цього й вимовляються вони з різною інтонацією.1. [де?] Там, [а де саме?] далеко, [а де саме далеко?] на Вкраїні, сяє сонечко ясне. (П. Грабовський.) — [де?] Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. (І. Нечуй-Левицький.)2. [де?] У нас, [а де саме?] на Волині, найбільші й, мабуть, наймальовничіші озера. — Мені здається, що пейзажі [де?] в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі.
