Напиши переказ оповідання. Використай опорні слова:
узимку, хмиз, лігво, мох, старе листя, колюча шкіра, полювання,
зголоднів, жучок, жабка, змія.

текст

Їжачок прокинувся
Узимку їжачок спав під купою хмизу. Та ось прийшла весна,
з'явилася молода травичка.
Виліз їжачок зі свого лігва, позіхнув, ПОТЯГнувся і почав лапкою
СВОЮ КОЛючу шкіру обчищати. На голках у нього суха трава, мох,
старе листя. Об гілки, кущі потерся, язиком ЖИВОТИК облизав.
Поглянув навколо себе, обтрусився їжачок і побіг на по-
лювання. Цілу зиму він не їв. Схуд, зголоднів. Тепер тільки
натрапить на жучка чи жабку - зразу впіймає і з'їсть.
Скоро він сили набереться. Тоді зможе зі змією впоратися.
Тільки б трапилась вона йому!​

Відповідь:

Пояснення:

Золотая пектораль затмила все ранее известные ювелирные украшения. Ее нашел украинский археолог и поэт Борис Мозолевский. Это произошло в начале семидесятых годов столетия. Какая же она, пектораль, заставившая весь мир заговорить о себе?

Лунообразное мужское нагрудное украшение имеет три яруса, четко отделенные друг от друга толстыми витыми канатиками. Она состоит из симметрично расположенных сцен и орнаментов.

Главным сюжетом произведения является центральная сцена верхнего яруса, где двое мужчин, растянув на руках шкуру, готовятся к некоему таинству. С обеих сторон от центральной сцены, среди коров с телятами, овечек и кобылиц, изображены молодые скифские слуги.

Мастер использовал изящный орнамент. В средней части пекторали изображены большие цветы, украшенные голубой эмалью и скульптурными фигурками птиц.

На нижнем ярусе украшения показаны разные сцены с животными. В центре композиции – три пары существ с головами орлов и туловищами львов, далее с двух сторон – лев и львица. Художник изобразил и погоню собаки за зайцем, и две пары степных кузнечиков, символизирующих давний мир и покой.

В общем, пекторали свойственны непринужденная уравновешенность, художественная целостность и совершенство композиции.

ответ:Настуня почула, як хлюпнули на неї студеної води. Пробудилася й відкрила очі.

Хвилю не розуміла зовсім, де вона та що з нею діється. Над нею нахилилися дві постаті з чорними, скісними очима, малими вусиками й вистаючими кістками облич, у гострих шапках, з луками за плечима, у чорних кожухах, вивернених вовною наверх. Груди Настуні стиснув такий великий страх, що переходив аж у розпач. Якийсь дивний, півсвідомий жах і неприємність розливалися по всьому її тілу і по очах, стискали гортанку, тамували віддих.

Перша її думка була, що вона в руках татар — татарська бранка і що ті півдикі постаті з жовтаво-темними обличчями можуть з нею зробити, що хочуть.

Відвернула від них очі. Тепер побачила, що лежала на якійсь леваді, недалеко ліска. А біля неї лежало або куняло в отупінню багато молодих жінок і дівчат. Між ними пізнала кілька знайомих міщанських дівчат. Своєї подруги Ірини з Рогатина не бачила. Оподалік лежали й сиділи мужчини, пов’язані міцними мотузами й ременями. Відразу пізнала між ними свого Стефана. Він вдивлявся в жіночий полон. Чула, що очима шукає її.

Рівночасно думала над тим, що сталося з її батьком і матір’ю, з її подругами, з її весіллям… Мала враження, що воно розбилося, як скло. Щезло, як сон.

Рогатина теж не бачила. І він щез як сон. Що буде з нею?

Ся думка загорілася в її голівці, як пожар, що зривається на даху дому разом із першим промінням нового дня.

Татари ходили поміж полоненими, порядкували їх, б’ючи тут і там батогами. Стони й крики наповняли повітря. Настуню успокоювало трохи те, що мала так багато товаришок і товаришів недолі

Объяснение: