Пітер: Хеллоуїн - лише через пару днів. Хтось має костюм?
Akinyi: Ви хочете одягнутися і піти на хитрість чи лікування? Хіба це не лише для дітей?
Лусія: Хелловін - це не тільки для дітей. У кампусі відбувається багато подій.
Аджай: Як що?
Лі: Екологічний клуб збирає будинок з привидами.
Яна: Ти збираєшся бути частиною цього?
Лі: Так, але я не можу сказати вам, що я буду робити. Це має бути сюрпризом. Інакше це буде не так страшно. Ви всі повинні прийти до будинку з привидами в суботу ввечері.
Петро: Так, нам усім слід вбратися і піти до будинку з привидами.
Лусія: Я вже! Крім того, цієї ночі у студентському центрі буде їжа та ігри, як, наприклад, яблучний бобінг, тому ми могли б також піти на це.
Аджай: Гаразд, я теж одягнуся. Якою я повинен бути?
Яна: Ну, нас шість. Чи варто нам думати про групу з шести персонажів і одягатися в них?
"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства. У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків. -Доню,час лягати спати!-промовила я -Мамо,я не хочу -Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я -Мамо,а сонечко теж рано лягає спати? -Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям. -Добре,мамо.До браніч. -До браніч,сонечко. Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.
Пітер: Хеллоуїн - лише через пару днів. Хтось має костюм?
Akinyi: Ви хочете одягнутися і піти на хитрість чи лікування? Хіба це не лише для дітей?
Лусія: Хелловін - це не тільки для дітей. У кампусі відбувається багато подій.
Аджай: Як що?
Лі: Екологічний клуб збирає будинок з привидами.
Яна: Ти збираєшся бути частиною цього?
Лі: Так, але я не можу сказати вам, що я буду робити. Це має бути сюрпризом. Інакше це буде не так страшно. Ви всі повинні прийти до будинку з привидами в суботу ввечері.
Петро: Так, нам усім слід вбратися і піти до будинку з привидами.
Лусія: Я вже! Крім того, цієї ночі у студентському центрі буде їжа та ігри, як, наприклад, яблучний бобінг, тому ми могли б також піти на це.
Аджай: Гаразд, я теж одягнуся. Якою я повинен бути?
Яна: Ну, нас шість. Чи варто нам думати про групу з шести персонажів і одягатися в них?
Акіні: Ми могли б бути групою супергероїв.
Аджай: Так! Я завжди хотів бути супергероєм.
Петро: Чому це мене не дивує?
Только имена поменяйте !
У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.
-Доню,час лягати спати!-промовила я
-Мамо,я не хочу
-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я
-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?
-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.
-Добре,мамо.До браніч.
-До браніч,сонечко.
Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.