Відповідь:в Україні хлібом-сіллю, які подають на рушниках, оздоблених чудовою вишивкою. Можна побачити рушники і на весіллі, рушниками прикрашають образи в хаті. Часто можна побачити портрет великого Кобзаря, прикрашений вишитим рушником.
Вишивають в Україні на білому тлі, найчастіше червоними і чорними нитками, але можна зустріти і жовто-голубі орнаменти. Жовтий і блакитний – символи золотих ланів і синього неба, а про червоний і чорний говорять, що червоний – то любов і радість, а чорний – журба. Вони переплелися в житті людини, як орнаменти на рушнику.
У давні часи рушники вважали за обереги. Вони мали оберігати житло від злих сил, а людину – від негараздів. Тому вишивані рушники дарували; та й зараз дарують “на щастя, на долю”, як співається у відомій пісні.
Історія України – лише один зі шкільних предметів у навчальній програмі. Спокусливо забути про вивчення цього сегменту науки, про сумління на уроці. Та викроїти собі годинку вільного часу. На відеогри тощо.
Але чому цього робити не варто, а варто заглибитися у вивчення минулого нашого народу?
Хто не знає добре історії, той не знає добре інших суспільних наук. Йому важко зрозуміти навіть художню літературу, адже в літературі завжди багато історичних відсилок. Науки про суспільство тісно пов’язані між собою, і знання однієї допомагає зрозуміти й іншу. До того ж, хто ней знайомий з історією своєї нації, той погано знається й на других народах. Не знає їхньої культури, традицій, особливостей мислення, менталітету тощо. Не знаю він таких характеристик і свого народу. Тобто, мало розбирається у характері своїх власних земляків.
Історія допомагає розуміти логіку подій, причини та наслідки вчинків, бачити помилки історичних діячів. Також бачити, до чого вони призводять країну та народ, як хід історії впливає на долі окремих людей. Не вивчив історії – то й не побачиш, чому наше сьогодення саме таке, а не інше. Чому країна живе так, а не інакше, а люди навколо саме такі, як є, а не інші якісь.
Знання історії свого народу важливе для людини не для того, щоб «вичисляти ворогів» або «пам’ятати зло». Не є гідним «викопувати» з минулого історичні образи, трагічні історичні події та шукати винуватців них сьогодні. Принаймні, я вважаю саме так. Пам’ятати трагедії свого народу потрібно для того, щоб чесно вшанувати пам'ять постраждалих, вивчити уроки подій, щоб вони не повторювались більше ніколи. Така моя думка з приводу цього питання.
Відповідь:в Україні хлібом-сіллю, які подають на рушниках, оздоблених чудовою вишивкою. Можна побачити рушники і на весіллі, рушниками прикрашають образи в хаті. Часто можна побачити портрет великого Кобзаря, прикрашений вишитим рушником.
Вишивають в Україні на білому тлі, найчастіше червоними і чорними нитками, але можна зустріти і жовто-голубі орнаменти. Жовтий і блакитний – символи золотих ланів і синього неба, а про червоний і чорний говорять, що червоний – то любов і радість, а чорний – журба. Вони переплелися в житті людини, як орнаменти на рушнику.
У давні часи рушники вважали за обереги. Вони мали оберігати житло від злих сил, а людину – від негараздів. Тому вишивані рушники дарували; та й зараз дарують “на щастя, на долю”, як співається у відомій пісні.
Пояснення: .
Твір «Чому потрібно знати історію свого народу»
Історія України – лише один зі шкільних предметів у навчальній програмі. Спокусливо забути про вивчення цього сегменту науки, про сумління на уроці. Та викроїти собі годинку вільного часу. На відеогри тощо.
Але чому цього робити не варто, а варто заглибитися у вивчення минулого нашого народу?
Хто не знає добре історії, той не знає добре інших суспільних наук. Йому важко зрозуміти навіть художню літературу, адже в літературі завжди багато історичних відсилок. Науки про суспільство тісно пов’язані між собою, і знання однієї допомагає зрозуміти й іншу. До того ж, хто ней знайомий з історією своєї нації, той погано знається й на других народах. Не знає їхньої культури, традицій, особливостей мислення, менталітету тощо. Не знаю він таких характеристик і свого народу. Тобто, мало розбирається у характері своїх власних земляків.
Історія допомагає розуміти логіку подій, причини та наслідки вчинків, бачити помилки історичних діячів. Також бачити, до чого вони призводять країну та народ, як хід історії впливає на долі окремих людей. Не вивчив історії – то й не побачиш, чому наше сьогодення саме таке, а не інше. Чому країна живе так, а не інакше, а люди навколо саме такі, як є, а не інші якісь.
Знання історії свого народу важливе для людини не для того, щоб «вичисляти ворогів» або «пам’ятати зло». Не є гідним «викопувати» з минулого історичні образи, трагічні історичні події та шукати винуватців них сьогодні. Принаймні, я вважаю саме так. Пам’ятати трагедії свого народу потрібно для того, щоб чесно вшанувати пам'ять постраждалих, вивчити уроки подій, щоб вони не повторювались більше ніколи. Така моя думка з приводу цього питання.