З багатьох античних міфів мене найбільш вразив міф про Прометея, який вкрав у богів вогонь, щоб передати його людям, і міф про Ікара, першу людину, що знялась на крилах у небо. Він змайстрував собі крила з пір'я, склеєного воском. Ікар піднісся занадто близько до сонця, і сонце розтопило віск крил, від чого Ікар упав у море й потонув. Образ, Ікара заполонив мої мрії. Я мріяв зробити з чогось крила, злізти на Успенську дзвіницю та й плигнути з неї на тих крилах. А ще ліпше вигадати таку машину, що підіймала б тебе на крилах з землі, тоді можна було б спробувати політати. Якщо люди й підіймалися досі в повітря, то тільки на повітряних кулях. І мрії лишалися мріями...Десь 1909 року стали писати в газетах, що вигадано гвинт, який всвердлюється в повітря, такий гвинт, чи пропелер, доданий до видовженої повітряної кулі, створив за кордоном дирижабль. В газетах та журналах можна було прочитати про перші літальні машини — аероплани й відважних людей — авіаторів, що знімаються в повітря на тих машинах. Досі невідоме слово "авіація" так зацікавило великих і малих, що, коли до міста приїхав лектор, який мав розповісти про таємниці літальних машин, в залу важко було протовпитись. Лектор оповідав про польоти американців братів Райт, про успіхи французького авіатора Блеріо і продемонстрував літання маленького пропелера. Пущений з спіральної залізної палички, пропелер пролетів половину зали. Незабаром такі пропелери стали продавати як іграшку по крамницях. Нас, дітлахів, уже не вабили тепер паперові змії; тепер кожний із нас мріяв придбати собі цей маленький залізний пропелер. Через рік мені пощастило побачити і саму літальну машину.
Влітку 1910 року мати поїхала зі мною до Харкова в гості до родичів. Дітей у тих родичів не було, мене познайомили з сусідським хлопчиком Вітею, моїм однолітком. Вітя охоче водив мене по харківських вулицях, де що не крок, то й побачиш якесь чудо великого міста. Я витріщав очі і на конку, і на трамвай, і на автомобілі, яких ще зроду не бачив. А в неділю він повів мене за місто глянути на таке, що навіть і йому було первиною. Ще в суботу він таємничо прочитав мені наклеєну на паркані афішу, в якій повідомлялося, що відомий спортсмен і улюбленець публіки Уточкін буде демонструвати польоти на літальній машині на іподромі, де звичайно бували кінські перегони.
Мати - це вічність життя, це вона щоднини і щогодини дарує лагідні слова, боронить нас від усіх бід. Материнське серце здатне пройматися болем дитини, журитися долею своїх дітей усе життя. Мати - символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятшюго. «Мати» - це перше слово, яке з радістю, з усмішкою вимовляє дитина. І недаремно, бо першою людиною, яка схиляється над її колискою, є мама. «Мати» - це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини горя. Мати любить свою дитину, завжди розуміє її, подасть руку до розділить її радість і смуток. Мама - найдорожче слово в світі. Де б ти не був, що б ти не робив, вона назавжди освітить твій шлях ніжним серцем, відданим тобі.Кожна мати вчить свою дитину любити рідний край - місце, де народився, вчить любити рідну хату. Намагайтеся бути чемними, любіть батьків і турбуйтесь про них, не завдавайте їм прикрощів, а як станете дорослими й розлетитесь із теплого батьківського гнізда по всьому світу, пам'ятайте, що батьки чекають ваших листів.
З багатьох античних міфів мене найбільш вразив міф про Прометея, який вкрав у богів вогонь, щоб передати його людям, і міф про Ікара, першу людину, що знялась на крилах у небо. Він змайстрував собі крила з пір'я, склеєного воском. Ікар піднісся занадто близько до сонця, і сонце розтопило віск крил, від чого Ікар упав у море й потонув. Образ, Ікара заполонив мої мрії. Я мріяв зробити з чогось крила, злізти на Успенську дзвіницю та й плигнути з неї на тих крилах. А ще ліпше вигадати таку машину, що підіймала б тебе на крилах з землі, тоді можна було б спробувати політати. Якщо люди й підіймалися досі в повітря, то тільки на повітряних кулях. І мрії лишалися мріями...Десь 1909 року стали писати в газетах, що вигадано гвинт, який всвердлюється в повітря, такий гвинт, чи пропелер, доданий до видовженої повітряної кулі, створив за кордоном дирижабль. В газетах та журналах можна було прочитати про перші літальні машини — аероплани й відважних людей — авіаторів, що знімаються в повітря на тих машинах. Досі невідоме слово "авіація" так зацікавило великих і малих, що, коли до міста приїхав лектор, який мав розповісти про таємниці літальних машин, в залу важко було протовпитись. Лектор оповідав про польоти американців братів Райт, про успіхи французького авіатора Блеріо і продемонстрував літання маленького пропелера. Пущений з спіральної залізної палички, пропелер пролетів половину зали. Незабаром такі пропелери стали продавати як іграшку по крамницях. Нас, дітлахів, уже не вабили тепер паперові змії; тепер кожний із нас мріяв придбати собі цей маленький залізний пропелер. Через рік мені пощастило побачити і саму літальну машину.
Влітку 1910 року мати поїхала зі мною до Харкова в гості до родичів. Дітей у тих родичів не було, мене познайомили з сусідським хлопчиком Вітею, моїм однолітком. Вітя охоче водив мене по харківських вулицях, де що не крок, то й побачиш якесь чудо великого міста. Я витріщав очі і на конку, і на трамвай, і на автомобілі, яких ще зроду не бачив. А в неділю він повів мене за місто глянути на таке, що навіть і йому було первиною. Ще в суботу він таємничо прочитав мені наклеєну на паркані афішу, в якій повідомлялося, що відомий спортсмен і улюбленець публіки Уточкін буде демонструвати польоти на літальній машині на іподромі, де звичайно бували кінські перегони.
Відповідь:Шануйте матерів своїх
Мати - це вічність життя, це вона щоднини і щогодини дарує лагідні слова, боронить нас від усіх бід. Материнське серце здатне пройматися болем дитини, журитися долею своїх дітей усе життя. Мати - символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятшюго. «Мати» - це перше слово, яке з радістю, з усмішкою вимовляє дитина. І недаремно, бо першою людиною, яка схиляється над її колискою, є мама. «Мати» - це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини горя. Мати любить свою дитину, завжди розуміє її, подасть руку до розділить її радість і смуток. Мама - найдорожче слово в світі. Де б ти не був, що б ти не робив, вона назавжди освітить твій шлях ніжним серцем, відданим тобі.Кожна мати вчить свою дитину любити рідний край - місце, де народився, вчить любити рідну хату. Намагайтеся бути чемними, любіть батьків і турбуйтесь про них, не завдавайте їм прикрощів, а як станете дорослими й розлетитесь із теплого батьківського гнізда по всьому світу, пам'ятайте, що батьки чекають ваших листів.
Пояснення: