Назвіть ознаки тексту, визначте основну думку. Доберіть влучний заголовок. Ще в сиву давнину люди знали про нерозривний зв’язок минулого, сучасного і майбутнього.
Щоб орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба вивчати минуле свого народу, його історію.

Історія народу, як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. У героїчному найбільше проявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант. Ці сторінки особливо хвилюють і викликають почуття національної гордості.
В історичному минулому українського народу було таке неповторне і легендарне явище, як Запорозька Січ. Це про неї М. В. Гоголь у своєму творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну» (З кн. «Як козаки воювали»).

Яка для вас найпрекрасніша пора року?
Для мене-Зима! З неба, немов білий пух падає сніг, а земля зігрівається,вишитим морозом, простирадлом.
Сніг виблискує на сонці, немов золото. А яке повітря-прозоре та чисте.
На шибках будинків зима малює дивні візерунки.
На вулиці за морозним вікном стоїть калина, прикрашена червоними ягодами. Та не самотня вона! Щодня прилітають до неї птахи, ласувати плодами. Ось де вони ласують смаколиками.
У зимовому лісі стоїть тиша, він немов спить казковим сном, а на снігу багато диких тварин лишили свої сліди. Та тільки ведмідь сховався від морозу в своїй хатині. Отак проспить усю зиму і не побачить неймовірну красу, яка огортає всіх своїм розкішним, білим хутром.

Чи є на світі важливіша річ ніж доброта?
Так, це співчуття!  І я це відчула сьогодні в міському транспорті. Їдучи в автобусі на роботу, я зустріла свою давню подругу. Ми з нею жваво говорили про роботу, сім"ю, відпочинок. Ми дуже захопилися розмовою, та, раптом, відчули чужий погляд. То була похилого віку жінка з повними очима суму. І, здавалося, що ніхто окрім нас не помічав її. Вона тихенько стояла біля водія і намагалась не піднімати очей догори. Ми затамували подих, не могли поворухнутися. Ні, не від того, що не поступилися місцем, а від того, що жоден з пасажирів не поступився цій старенькій місцем. Та коли отямились, побачили як дівчина, що сиділа найближче до неї, підвелася і лагідно запропонувала своє місце.
Яка то була радість. І гріє серце від того, що є люди, які вміють бачити душею!