поєднуються з прислівниками «дуже» (і його синонімами) і «занадто» (дуже великий, дуже гарний, надзвичайно розумний).
з якісних прикметників можливо утворити
складне прикметник шляхом повтору (смачний-смачний, великий-великий).
однокореневе прикметник з приставкою не- (недурний, негарний).
У сучасній українській літературній
мові вживаються переважно повні
прикметники, що мають у всіх формах
відмінкові закінчення:
добрий, доброго, доброму, добрим, на
доброму.
Короткі прикметники виступають
у називному і знахідному відмінках
однини чоловічого роду:
зелен, ясен, красен, дрібен, срібен,
повен, рад, ладен, винен, потрібен.
Більшість з них — якісні прикмет
ники. Коротку форму мають також
присвійні прикметники із суфіксами
-ів- ( їв ), -ин- (їн-):
Василів, Андріїв, Ганнусин, Софіїн
УВАГА!
Повні прикметники змінюються за родами, чис
лами і відмінками, короткі — незмінні.
Загальновживаними є повні фор
ми. Короткі форми вживаються пере
важно в розмовній мові, поезії й на
родній творчості:
Пливе човен води повен (Нар. тв.).
І шумить, і гуде, дрібен дощик
іде (Нар. тв.). Та світи ж ти їм до
рогу, ясен місяць угорі (П. Тичи
на). Рад би ще раз він побачить
отаку зиму (В.Сосюра). На доб
раніч, мій дивен краю (В.Стус).
Воістину прекрасен світ вночі
(Є. Плужник).
Повні форми прикметників бува
ють стягнені (добра, добре, доб
рі) і нестягнені (добрая, добреє,
добрії).
Нестягнену форму можуть мати
іменники жіночого і середнього роду
в називному та знахідному відмінку
однини та в називному множини.
ПОРІВНЯЙТЕ!
Стягнена Нестягнена
-а (я ), -е (є ), -і ( ї ) -ая (я я ), -еє (єє), -її 0
висока, високе, високі високая, високеє, високії
синя, синє, сині синяя, синєє, синії
чиста, чисте, чисті чистая, чистеє, чисти
дружня, дружнє,
дружні
дружняя, дружнєє,
д р уж н ії
Грама тика: морфологія, синтаксис
Стягнені форми утворюються від
нестягнених так: приголосний [/], що
був між голосними в закінченнях,
зник; два однакових голосних за
кінчення стяглися в один звук:
веселаія —* веселаа —* весела;
темнеіе —* темнее —*• темне.
Нестягнені форми прикметників
уживаються в розмовно-побутовому
стилі, фольклорі, а в художніх тво
рах виступають як засіб вираження
врочистості, емоційної піднесеності й
стилізації під народнопісенну мову:
Ой, у святую неділеньку
Рано-пораненьку
Не сизії тумани уставали,
Не буйнії вітри повівали,
Не чорнії хмари наступали,
Не дрібнії дощі накрапали,
Коли три брати із города Азова,
Із турецької бусурменської
Великої неволі утікали…
Нар. те.
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Оживуть степи, озера,
І не верстовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться.
З те. Т. Шевченка.
поєднуються з прислівниками «дуже» (і його синонімами) і «занадто» (дуже великий, дуже гарний, надзвичайно розумний).
з якісних прикметників можливо утворити
складне прикметник шляхом повтору (смачний-смачний, великий-великий).
однокореневе прикметник з приставкою не- (недурний, негарний).
У сучасній українській літературній
мові вживаються переважно повні
прикметники, що мають у всіх формах
відмінкові закінчення:
добрий, доброго, доброму, добрим, на
доброму.
Короткі прикметники виступають
у називному і знахідному відмінках
однини чоловічого роду:
зелен, ясен, красен, дрібен, срібен,
повен, рад, ладен, винен, потрібен.
Більшість з них — якісні прикмет
ники. Коротку форму мають також
присвійні прикметники із суфіксами
-ів- ( їв ), -ин- (їн-):
Василів, Андріїв, Ганнусин, Софіїн
УВАГА!
Повні прикметники змінюються за родами, чис
лами і відмінками, короткі — незмінні.
Загальновживаними є повні фор
ми. Короткі форми вживаються пере
важно в розмовній мові, поезії й на
родній творчості:
Пливе човен води повен (Нар. тв.).
І шумить, і гуде, дрібен дощик
іде (Нар. тв.). Та світи ж ти їм до
рогу, ясен місяць угорі (П. Тичи
на). Рад би ще раз він побачить
отаку зиму (В.Сосюра). На доб
раніч, мій дивен краю (В.Стус).
Воістину прекрасен світ вночі
(Є. Плужник).
Повні форми прикметників бува
ють стягнені (добра, добре, доб
рі) і нестягнені (добрая, добреє,
добрії).
Нестягнену форму можуть мати
іменники жіночого і середнього роду
в називному та знахідному відмінку
однини та в називному множини.
ПОРІВНЯЙТЕ!
Стягнена Нестягнена
-а (я ), -е (є ), -і ( ї ) -ая (я я ), -еє (єє), -її 0
висока, високе, високі високая, високеє, високії
синя, синє, сині синяя, синєє, синії
чиста, чисте, чисті чистая, чистеє, чисти
дружня, дружнє,
дружні
дружняя, дружнєє,
д р уж н ії
Грама тика: морфологія, синтаксис
Стягнені форми утворюються від
нестягнених так: приголосний [/], що
був між голосними в закінченнях,
зник; два однакових голосних за
кінчення стяглися в один звук:
веселаія —* веселаа —* весела;
темнеіе —* темнее —*• темне.
Нестягнені форми прикметників
уживаються в розмовно-побутовому
стилі, фольклорі, а в художніх тво
рах виступають як засіб вираження
врочистості, емоційної піднесеності й
стилізації під народнопісенну мову:
Ой, у святую неділеньку
Рано-пораненьку
Не сизії тумани уставали,
Не буйнії вітри повівали,
Не чорнії хмари наступали,
Не дрібнії дощі накрапали,
Коли три брати із города Азова,
Із турецької бусурменської
Великої неволі утікали…
Нар. те.
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Оживуть степи, озера,
І не верстовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться.
З те. Т. Шевченка.