3. Визначити вид речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне), за інтонацією (окличне, неокличне), за наявністю головних членів речення (двоскладне, односкладне, вид односкладного), за наявністю другорядних членів (поширене, непоширене).
4. Визначити, ускладнене речення чи ні. Якщо ускладнене, то чим (звертання, однорідні члени, вставні слова чи речення, відокремлені, уточнюючі члени речення; звороти — дієприслівниковий, дієприкметниковий, порівняльний та ін.).
5. Визначити порядок слів, логічний наголос.
6. Пояснити розділові знаки.
7. Підкреслити другорядні члени речення, визначити, чим виражені усі члени речення.
Зразки розбору
Речення розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене; ускладнене уточнюючими членами речення (обставинами міри й ступеня), дієприслівниковим зворотом; зі зворотним порядком слів
Логічнии наголос падає на перше слово широко та слово Дніпро; комами виділяються уточнюючі члени речення, дієприслівниковий зворот.
обставина дії, виражена дієприслівником із пояснювальними словами (дієприслівниковим зворотом).
Речення розповідне, окличне, односкладне, безособове, повне, поширене; ускладнене уточнюючими членами речення (обставиною місця); порядок слів зворотний, логічний наголос падає на перше слово; комою виділяються уточнюючі члени речення.
1(Коли б я був вітром буйним), 2[я б розгонив чорні хмари], 3(щоб від хмар не слались тіні), 4(щоб сміялось завжди сонце). (Коли — ═), [— ═], (щоб ═ —), (щоб ═ —).
Словосполучення
Просте речення
Синтаксичний розбір простого речення
1. Речення.
2. Визначити граматичну основу.
3. Визначити вид речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне), за інтонацією (окличне, неокличне), за наявністю головних членів речення (двоскладне, односкладне, вид односкладного), за наявністю другорядних членів (поширене, непоширене).
4. Визначити, ускладнене речення чи ні. Якщо ускладнене, то чим (звертання, однорідні члени, вставні слова чи речення, відокремлені, уточнюючі члени речення; звороти — дієприслівниковий, дієприкметниковий, порівняльний та ін.).
5. Визначити порядок слів, логічний наголос.
6. Пояснити розділові знаки.
7. Підкреслити другорядні члени речення, визначити, чим виражені усі члени речення.
Зразки розбору
Речення розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене; ускладнене уточнюючими членами речення (обставинами міри й ступеня), дієприслівниковим зворотом; зі зворотним порядком слів
Логічнии наголос падає на перше слово широко та слово Дніпро; комами виділяються уточнюючі члени речення, дієприслівниковий зворот.
обставина дії, виражена дієприслівником із пояснювальними словами (дієприслівниковим зворотом).
Речення розповідне, окличне, односкладне, безособове, повне, поширене; ускладнене уточнюючими членами речення (обставиною місця); порядок слів зворотний, логічний наголос падає на перше слово; комою виділяються уточнюючі члени речення.
1(Коли б я був вітром буйним), 2[я б розгонив чорні хмари], 3(щоб від хмар не слались тіні), 4(щоб сміялось завжди сонце).
(Коли — ═), [— ═], (щоб ═ —), (щоб ═ —).
Речення складнопідрядне з паралельною (1 та 3, 4) та однорідною підрядністю (3 і 4), розповідне, стверджувальне;
1-е просте, підрядне умови, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
2-е просте, головне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
3-е просте, підрядне мети, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
4-е просте, підрядне мети, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.
Граматичні основи:
1) підмет: я (займ.);
присудок (складений дієсл.): був б[и] вітром (дієсл.-зв’язка + ім.);
2) підмет: я (займ.);
присудок (прост. дієсл.): розгонив б(и) (дієсл. умовн
3) підмет: тіні (ім.);
присудок (прост. дієсл.): не слались (дієсл.);
4) підмет: сонце (ім.);
присудок (прост. дієсл.): сміялось (дієсл.).
Другорядні члени речення:
- означення узгоджені: буйним, чорні – прикм.;
- додатки: хмари (прямий; ім.); від хмар (непрямий; ім. з прийм.),
- обставина часу: завжди (займ. присл.).