Объяснение:ответ:Сниться: із-за туману хата наша встає. (Н. Гришаєнко. ) Найтепліший спогад із дитинства: мама вишиває рушники. (В. Кордонець. ) І чула я: мої дитячі дні. Тікають швидко, як малі ягнята. (О. Теліга) І не треба долі дорікати - всіх не може обігріть вона. (В. Симоненко. ) Збагни глибинно і затям: з краплин утворюється море, переростають в прикре горе помилки власного життя. (Д. Луценко. Ідемо вдвох: тут для гучних компаній не місце. (М. Рильський. ) Зелений яр сьогодні незвичайний хисткий туман хитається на дні. (С. Черкасенко. )1. Хата - підмет; Сниться,встає - присудок, два подчеркивания 2. Мама - підмет; Вишиває - присудок3. Я, чула ( підмет,присудок). Ягнята,тікають( підмет,присудок)4. Вона, обігріть,дорікати ( підмет,присудок,присудок)5. Море, утворюэться ( підмет,присудок), помилки, перерастають підмет,присудок)6. -7. Яр,зелений ( підмет,присудок),туман, хитаэться ( підмет,присудок).
6 самостійних частин мови складається з 4 іменних і 2 дієслівних.
Іменні частини мови так чи інакше пов’язані з іменем (предметом або особою): іменник, прикметник, займенник, числівник.
Дієслівні частини мови — це дієслово та прислівник.
Службові частини мови.
Проблемними для визначення є службові частини мови.
Сполучник служить для зв’язку однорідних членів речення ( маємо перелічення будь-яких предметів, ознак, дій) або частин складного речення:
Прийменник виражає залежність від інших частин мови і необхідний нам, щоб до іменнику обрати правильну граматичну форму.
Навіть назва цієї частини мови говорить «при іменнику», тобто той, що завжди вживається при імені.
Частка найчастіше стосується дієслова, адже вона надає певних відмінків саме дієсловам:
не писати — частка НЕ надає дієслову заперечення; зробив би — частка БИ вказує, що є умова для виконання дії.
Вигук — окрема частина мова, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця. Вона не відповідає на жодне питання і нічого не називає, вона не самостійна і не виконує службових функцій.
Це звуконаслідування (му, гав), заклики (тс-с, геть), почуття (ой, ох), слова мовного етикету (дякую, до побачення, будь ласка, алло).
Объяснение:ответ:Сниться: із-за туману хата наша встає. (Н. Гришаєнко. ) Найтепліший спогад із дитинства: мама вишиває рушники. (В. Кордонець. ) І чула я: мої дитячі дні. Тікають швидко, як малі ягнята. (О. Теліга) І не треба долі дорікати - всіх не може обігріть вона. (В. Симоненко. ) Збагни глибинно і затям: з краплин утворюється море, переростають в прикре горе помилки власного життя. (Д. Луценко. Ідемо вдвох: тут для гучних компаній не місце. (М. Рильський. ) Зелений яр сьогодні незвичайний хисткий туман хитається на дні. (С. Черкасенко. )1. Хата - підмет; Сниться,встає - присудок, два подчеркивания 2. Мама - підмет; Вишиває - присудок3. Я, чула ( підмет,присудок). Ягнята,тікають( підмет,присудок)4. Вона, обігріть,дорікати ( підмет,присудок,присудок)5. Море, утворюэться ( підмет,присудок), помилки, перерастають підмет,присудок)6. -7. Яр,зелений ( підмет,присудок),туман, хитаэться ( підмет,присудок).
Б) 6
Объяснение:
Частини мови діляться на самостійні та службові.
6 самостійних частин мови складається з 4 іменних і 2 дієслівних.
Іменні частини мови так чи інакше пов’язані з іменем (предметом або особою): іменник, прикметник, займенник, числівник.
Дієслівні частини мови — це дієслово та прислівник.
Службові частини мови.
Проблемними для визначення є службові частини мови.
Сполучник служить для зв’язку однорідних членів речення ( маємо перелічення будь-яких предметів, ознак, дій) або частин складного речення:
Прийменник виражає залежність від інших частин мови і необхідний нам, щоб до іменнику обрати правильну граматичну форму.
Навіть назва цієї частини мови говорить «при іменнику», тобто той, що завжди вживається при імені.
Частка найчастіше стосується дієслова, адже вона надає певних відмінків саме дієсловам:
не писати — частка НЕ надає дієслову заперечення; зробив би — частка БИ вказує, що є умова для виконання дії.
Вигук — окрема частина мова, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця. Вона не відповідає на жодне питання і нічого не називає, вона не самостійна і не виконує службових функцій.
Це звуконаслідування (му, гав), заклики (тс-с, геть), почуття (ой, ох), слова мовного етикету (дякую, до побачення, будь ласка, алло).