Не потрібно виділяти комою діеприслівниковий зворот у реченні (розділові знаки знято) А) не шукай кобилу їдучи на ній верхи Б) вирушаючи в дорогу дивись уперед В) маючи домівку не шукай щастя на чужині Г) щоб не мати розпуки не сиди згорнувши руки
одного разу хлопчику захотілося розсмішити свій клас на уроці інформатики. спочатку він не знав, як це зробити, але побачив на сервері папку з непристойною назвою. хлопчак здивувався, але раптом вигукнув на весь клас: «дивіться, яку я папку зробив! ». всі над ним посміялись, а коли прийшов вчитель, розповіли йому, що цей учень зробив погану папку.
вчитель інформатики покарав хлопця за такий ганебний вчинок, хоч насправді учень лишень похвалився чужою провиною, але вже було запізно щось міняти. тоді хлопцю стало соромно, він збагнув, що його жарт виявився зовсім не смішним. не дарма ж народна мудрість каже: «не всякі жарти бувають чогось варті» (кудряшов анатолій)
i«ліпше своя хата, як чужа палата»
жив — був один чоловік. мав він сім’ю: маму, тата, брата та сестру. мав він і своє господарство, хату, коня, корову та овець! рано-вранці іван (так звали чоловіка) вставав і йшов ловити рибу, вдень він господарював, а ввечері, стомлений, відпочивав із сім’єю на ґанку.
все було добре, та чогось не вистачало. йому здавалося, що десь там вдалині є краще життя. він зібрав свої речі та покинув рідну домівку. довго іван блукав на чужині, але все, що він бачив, він порівнював з рідним домом. і нарешті хлопець зрозумів, що треба повертатися додому, бо ліпше своя хата, як чужа палата. (сафонов микита)
«яка робота, така й плата»
колись дуже-дуже давно жив у якомусь селі йонька. надумав він якось грошей заробити. розмірковував він, і дійшов висновку, що він прикинеться вправним кравцем. пішов він у інше село. там йому один чолов’яга замовив сорочку та штани. але йонька працював за принципом «косо, криво, аби живо», тому, коли той чоловік прийшов на примірку і побачив його роботу, він гнався за йонькою аж до його садиби.
правду кажуть в народі: «яка робота, така й плата! » (канов богдан)
Привіт! -привіт! ти вже готуєшся до новорічних свят? -так.а ти знаєш,у нас в школі теж буде свято? ! -справді? і що на ньому буде? -молодші класи прикрасять залу,а старшу підготують концерт. -знову будемо вірші розповідати? -ні,цього року шкільний хор підготує пісні,танцювальний клуб - танець "вишиваночка",а гурток ійської мови підготує казку. -як цікаво! а що зробить наш клас? -дівчата підготують сценку,а хлопці поставлять пісню. -а хто прийде на концерт? -запросимо батьків і вчителів. -як здорово! пішли готуватися! -пішли
«не всякі жарти бувають чогось варті»
одного разу хлопчику захотілося розсмішити свій клас на уроці інформатики. спочатку він не знав, як це зробити, але побачив на сервері папку з непристойною назвою. хлопчак здивувався, але раптом вигукнув на весь клас: «дивіться, яку я папку зробив! ». всі над ним посміялись, а коли прийшов вчитель, розповіли йому, що цей учень зробив погану папку.
вчитель інформатики покарав хлопця за такий ганебний вчинок, хоч насправді учень лишень похвалився чужою провиною, але вже було запізно щось міняти. тоді хлопцю стало соромно, він збагнув, що його жарт виявився зовсім не смішним. не дарма ж народна мудрість каже: «не всякі жарти бувають чогось варті» (кудряшов анатолій)
i«ліпше своя хата, як чужа палата»
жив — був один чоловік. мав він сім’ю: маму, тата, брата та сестру. мав він і своє господарство, хату, коня, корову та овець! рано-вранці іван (так звали чоловіка) вставав і йшов ловити рибу, вдень він господарював, а ввечері, стомлений, відпочивав із сім’єю на ґанку.
все було добре, та чогось не вистачало. йому здавалося, що десь там вдалині є краще життя. він зібрав свої речі та покинув рідну домівку. довго іван блукав на чужині, але все, що він бачив, він порівнював з рідним домом. і нарешті хлопець зрозумів, що треба повертатися додому, бо ліпше своя хата, як чужа палата. (сафонов микита)
«яка робота, така й плата»
колись дуже-дуже давно жив у якомусь селі йонька. надумав він якось грошей заробити. розмірковував він, і дійшов висновку, що він прикинеться вправним кравцем. пішов він у інше село. там йому один чолов’яга замовив сорочку та штани. але йонька працював за принципом «косо, криво, аби живо», тому, коли той чоловік прийшов на примірку і побачив його роботу, він гнався за йонькою аж до його садиби.
правду кажуть в народі: «яка робота, така й плата! » (канов богдан)