Скласти розповідь про те, як учні дбають про чистоту і порядок на шкільному подвір'ї пропоную так: Шкільне подвір'я завжди чисте та доглянуте. Учні дбають про порядок на подвір'ї. Перш за все, всі діти намагаються не смітити. Якщо хтось впустив обгортку від цукерки або папірець, то обов'язково несе його в смітник. Якщо хтось не зробив це за себе, то сумлінні учні нагадають йому про недбалість. Діти мають суботники. На них всі учні збираються та роблять подвір'я школи більш затишним. Навесні всі саджають квіти, копають землю, білять дерева. Суботники - це дуже весело і корисно. Завдяки нашій сумлінній праці подвір'я школи завжди гарне та чисте.
Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам'ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті.
Рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Так писав про рушник видатний український поет Андрій Малишко.
На них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь.
Кількість приготованих дівчиною рушників була ознакою її працелюбності. Якщо про дівчину казали, що вона «рушників не придбала», то йшлося про ледащицю, а якщо «скриня повна рушників», — це свідчило про хазяйновитість нареченої, її заможність, багатство.
Рушники — це віддзеркалення культурної пам'яті народу, в їхніх узорах збереглися прадавні магічні знаки-символи: «дерево-життя», жіночі зображення, символіка червоного кольору, що знайшли своєрідне подальше осмислення та оновлення в сучасності.
Шкільне подвір'я завжди чисте та доглянуте. Учні дбають про порядок на подвір'ї. Перш за все, всі діти намагаються не смітити. Якщо хтось впустив обгортку від цукерки або папірець, то обов'язково несе його в смітник. Якщо хтось не зробив це за себе, то сумлінні учні нагадають йому про недбалість.
Діти мають суботники. На них всі учні збираються та роблять подвір'я школи більш затишним. Навесні всі саджають квіти, копають землю, білять дерева. Суботники - це дуже весело і корисно. Завдяки нашій сумлінній праці подвір'я школи завжди гарне та чисте.
Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам'ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті.
Рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Так писав про рушник видатний український поет Андрій Малишко.
На них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь.
Кількість приготованих дівчиною рушників була ознакою її працелюбності. Якщо про дівчину казали, що вона «рушників не придбала», то йшлося про ледащицю, а якщо «скриня повна рушників», — це свідчило про хазяйновитість нареченої, її заможність, багатство.
Рушники — це віддзеркалення культурної пам'яті народу, в їхніх узорах збереглися прадавні магічні знаки-символи: «дерево-життя», жіночі зображення, символіка червоного кольору, що знайшли своєрідне подальше осмислення та оновлення в сучасності.