Не знаете не пишите
Установіть відповідність між частиною мови та виділеним у реченні словом. Це слово у дужках.
1.Прислівник.
2. Сполучник.
3. Частка.
4. Іменник.
А. Садочки зацвіли, [як] полотном укриті
Б. [Як] вражає своїм розміром.
В. Він знає,[як] це зробити.
Г. На [ які] ж ви гори сходили?
Д. [Як] хотів би я враз обійняти всю красу у молодої землі!
чех – чеський, товариш – товариський,
латиш - латиський, боягуз - боягузький,
студент - студентський, казах - казахський,
гігант - гігантський, ткач - ткацький,
парубок - парубоцький, узбек - узбецький,
таджик - таджицький, завод - заводський,
емігрант - емігрантський, Онега - онезький,
Гадяч - гадяцький, хлібороб - хліборобський,
ливарник - ливарницький, чумак - чумацький.
Слова, утворені за до суфікса -СТВ-:
товариш - товариство, боягуз - боягузтво,
студент - студентство, ткач - ткацтво,
парубок - парубоцтво, емігрант - емігрантство,
хлібороб - хліборобство, ливарник - ливарництво,
чумак - чумацтво.
1. Б
2. Д
3. Б
4. Г
5. Г
6. В
7. Д
8. Г
9. А
10. Г
11. ?
12.
Останнім часом з'явилося багато охочих «удосконалити» текст Державного гімну України. Одні вважають, що текст застарів, інших дивує, що там ідеться не про ворогів, а про вороженьків. Тобто дивує, що слово з негативним забарвленням ужите з пестливим наростком і що цей вірш Павла Чубинського опинився на найвищому щаблі символів нашої держави.
Критикам слів нашого гімну раджу звернутися до подібних творів інших народів. Гімн Греції, текст якого Діонісій Соломос написав у першій третині ХІХ століття, під час боротьби грецького народу за визволення з турецького ярма, починається так: «Впізнаю тебе (волю) з удару твого грізного меча. Впізнаю тебе з погляду, яким ти силоміць краєш землю».
Що ж маємо тепер? Греція вже понад півтора століття вільна, хоч і втратила багато своїх земель і найбільшу перлину Візантійської Доби — Константинополь. З погляду сучасних реалій багато що в текстах гімнів країн застаріло, якщо підходити формально. Але в тому й річ, що національні символи не старіють. Вони постають у певні моменти історії кожного народу й залишаються з ними назавжди (О. Пономарів).