Небом летіли хмари. - Де ваш пашпорт?..
Тонкі ніздрі та верхня губа волоцюги легенько тремтіли, ха, ха!
- Я людина зовсім вільна. Безпашпортний гість землі. І в цьому вся трагедія.
Шарпнув засмаляною рукою свою рідку, клинцем підстрижену бороду й став говорити впівголоса.
- Є люди випадкові, безбілетні пасажири тієї плянети. Життя для них – то вічна тюрма і арешт, бо появились на землі без пашпорта. Силоміць втручені в життє.
Раптом оглянувся позад себе на чорний від імли шлях, що далеко десь зливався з небом в одну брудно-сіру цілість, і було видно, як на лице його виплинув помаленьку тихий, здивований жах.
- Яка за мною довга лишилась дорога...
Вітер вхопив жовте листя, закружляв над полем і прогнав високо в каламутну розтіч мли.
- Яка за мною довга лишилась дорога... така сіра всенька і повита млою. ... Який нудно сірий ллє.
Дві темні борозни впали на чоло волоцюги від брів, мов два згорнуті крила смутку.
- Цікаво знати, хто з нас більше має шансів на відродження, я чи той жовтий лист?..
Високо в повітрі кружляв лист кленовий, танцював, плив і врешті впав у рів. Глядів за ним пильно „безпашпортний” аж до кінця і мляво всміхнувся, потім підніс руку вгору й писав пальцем на тлі неба.
Дорога спадаючого листа.(За Г.Журбою)
Який тип комунікацій у тексту художній науковий чи публицистичний ?
Для цього потрібно письмова проаналізувати текст за таким планом:
які факти покладено в основу змісту? Назвіть їх.
як автор викладає свої думки (точно, стисло, розлого, довільно, логічно, послідовно, незрозуміло тощо)?
чи є авторська оцінка того, про що йдеться, і як вона проявляється?
автор – індивідуальний чи колективний?
хто є адресатом повідомлення: фахівець певної галузі; масовий читач; читач, який обирає повідомлення за власними уподобаннями; адресат незрозумілий або ним є сам автор повідомлення?
яка мета повідомлення?
який іб прочитання тексту: вибіркове чи повне? До іть будь ласка
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!