Неправильно побудовано речення
А Побачивши в магазині нову енциклопедію, я захотів її переглянути.
Б Ще не ходячи до школи, мама читала мені вірші Марійки Підгірянки.
В Слухаючи доповідь однокласниці, ми робили деякі нотатки.
Г Створюючи виставу, режисер суттєво осучаснив текст класичної п’єси.
2) Граматично правильне закінчення речення «Читаючи «Зачаровану Десну» О. Довженка…»
А збагачується ваше мовлення.
Б ви збагачуєте своє мовлення.
В звертається увага на багатство мови.
Г вас зацікавлять багато епізодів.
Д перед нами постає світ дитинства.
3) Не можна замінити дієприслівниковий зворот підрядним обставинним у реченні
А Вийшовши з густого соснового лісу, ми побачили велике поле маків.
Б Євген Черниш сидів на траві оддалік, спершись підборіддям на руки.
В Квіти згортали пелюстки, відчуваючи наближення нічної прохолоди.
Г Почувши про приїзд театру мініатюр, учні зібралися в актовому залі.
Д Працюючи в сучасних лабораторіях, потрібно мати глибокі знання.
4) Граматично правильне продовження речення «Обираючи стиль одягу,..» подано в рядку
А витрачається багато часу.
Б зважайте на певні норми.
В підкреслюється індивідуальність.
Г велике значення має колір.
Д ваш гардероб має залежати від погоди.
5) Граматично правильне закінчення речення «Приїхавши до Криму,..»
А мене відразу захопив п’янкий аромат олеандрів.
Б перед вами раптово розпросториться лазурове море.
В дітлахи швидко засмагли під лагідним сонцем.
Г згадуються неперевершені поезії Адама Міцкевича.
Д усіх відпочивальників гостинно зустрічає Сімферополь.
6) Граматично правильне продовження речення «Занотовуючи результати експерименту, …»
А деякі з них виявилися несподіваними.
Б у мене виникли сумніви.
В консультуйтеся з науковим керівником.
Г важливими є всі числові показники.
Д нарешті окреслюється подальший план роботи.
7) Граматично правильне продовження речення «Купуючи мобільний телефон,..» наведено в рядку
А не забудьте уточнити термін гарантії.
Б нам запропонували три різні марки.
В у нас виникли великі сумніви.
Г до дівчат привітно усміхнувся продавець.
Д у мене несподівано з’явилась ідея.
8) Граматичну помилку допущено в реченні
А Будь ласка, перебуваючи на вокзалі, намагайтеся не смітити.
Б Перебуваючи на вокзалі, просимо вас не смітити.
В Не смітіть, перебуваючи на вокзалі.
Г Просимо вас не смітити на вокзалі.
Д Будь ласка, не смітіть, коли ви перебуваєте на вокзалі.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.