Невдовзі кожен з нас має обрати фах, який має визначити долю. як же страшно помилитися у виборі майбутньої професії! саме цей вибір для плину нашого життя цілком може стати вирішальним. ви помічали, як багато навколо нас халтурників і невмійків? якщо невмійко – це той, хто чогось не вміє, але може ще колись навчитися, то халтурник – це людина, усвідомлено байдужа до своєї праці. халтурник – це безвідповідальний і ледачий ремісник, який так і не став і вже не стане майстром. кажуть, що майстер – це той, хто знайшов своє покликання у праці. а ще кажуть, що справжнього майстра характеризують три ознаки. перша – це високе професійне вміння, володіння тими прийомами, які забезпечують щонайвищий рівень роботи. друга ознака – це творче ставлення до праці, своєрідний і неповторний "почерк”. це те, що все виконане майстром робить неповторним, а самого майстра – незамінним. і, нарешті, третьою ознакою справжнього майстра є його прагнення прислужитися людям, бути їм по-справжньому корисним. ви можете заперечити: хіба ота корисність така вже необхідна? навчився щось робити вправно, то й роби! аби платили побільше. та виявляється, все не так просто. якщо праця майстра не є корисною людям, то й майстерність виявиться позбавленою смислу, навіть може суперечити інтересам людей, стати аморальною. кому спаде на думку визнати майстром кишенькового злодія? або славетного шахрая, "великого комбінатора” остапа бендера? або здібного вченого – героя роману герберта уеллса "людина-невидимка”, який і не думав про те, щоб його відкриття стало для людей корисним. знайти своє покликання – значить виявити себе у праці, яка найкраще відповідала б складові душі, нахилам, здібностям. пам’ятаєте ідею "сродної праці” григорія сковороди? самим лише навчанням створити майстра неможливо. необхідна гармонія особистості з обраною професією. тобто відповідність того, чого людина прагне, з тим, на що ця людина спроможна. як було б прикро поповнити собою лави узаконених дипломами немайстрів! щоб цього не сталося, потрібно одне: правильно обрати професію, відчувши своє покликання. а для цього необхідно навчитися правильно оцінювати себе. це тільки на перший погляд просто, а насправді – немає нічого складнішого. отже, пізнай себе - і знайдеш своє покликання! потрібен терміново докладний переказ тексту у публіцистичному стилі! )
Сучасна медицина довела правильність цього твердження. Досліди показали, що посмішка сприяє виробленню в організмі людини гормона радості, який зміцнює її імунітет. Навіть є припущення, що сміх подовжує життя людини. Сміх впливає не лише на фізичний стан людини, а й на її душу. Леся Українка говорила: «Щоб не плакать, я сміялась». Звичайно ж, вона мала на увазі плач від фізичного болю, але часто людина плаче через біль душевний. Вилікувати його можна добрим словом або веселою розповіддю, анекдотом, байкою.
Гумор і сміх рятує цілі народи. Наприклад, скільки нещасть і горя пережили ми, українці. Серед них національні і громадянські війни, неврожайні роки, голод, злидні, брехня, несправедливість… Чи можна було все це пережити і залишитися життєлюбами, якби ми не вміли сміятися з себе, зі своїх проблем, вад? Сміх — це зброя. Але нею треба вміти користуватися. Бо якщо невдало пожартувати, можна завдати душевної рани і навпаки — врятувати людину.
Майстром своєї справи можна назвати відомого українського гумориста Євгена Дударя. Письменник з раннього дитинства вирізнявся тонким почуттям гумору. Згадуючи той час, він говорив: «Писати почав змалечку. І одразу смішно». У творчому і повсякденному житті Євген Михайлович керується девізом: «Сміх врятує світ». І ось уже декілька століть поспіль гуморист, не покладаючи пера, рятує світ. Змінюється час, і разом з ним змінюється тематика творів.У сатиричній оповідці «Слон і мухи» автор висміює безглуздість досліджень деяких науковців, зображує псевдонаукову суперечку, яка не дає ніякої користі суспільству. Такі наукові працівники лише розбазарюють державні кошти, які можна було б віддати на корисну справу. А ще він засуджує невдячність деяких людей.
Оповідка «Лез сміху миб виглядили погано
Сенкан должен составятся с 5 строк:
- в первой должно быть то, о чём мы пишем (Например, Матушка)
- во второй 2 слова, описывающее предмет писания (Например, Родная, милая)
- в третьей 3 слова, на вопрос «Что делает» и тому подобных. (Например, Любит, ждёт, надеется)
- в четвёртой целое предложение открывающее суть того, что делает предмет о котором пишут (Например, Сидит и думает о своих сыновьях)
- в пятой, синоним к слову, о котором пишут (Например, Маменька)
Вот и получился у нас Сенкан со словом Матушка:
Матушка
Родная, милая
Любит, ждёт, надеется
Сидит и думает о своих сыновьях
Маменька
А теперь Динамика:
Динамика
Сложная, интересная
Изучает, объясняет, демонстрирует
движение, развитие, изменение явления
Наука