Невдовзі кожен з нас має обрати фах, який має визначити долю. як же страшно помилитися у виборі майбутньої професії! саме цей вибір для плину нашого життя цілком може стати вирішальним. ви помічали, як багато навколо нас халтурників і невмійків? якщо невмійко – це той, хто чогось не вміє, але може ще колись навчитися, то халтурник – це людина, усвідомлено байдужа до своєї праці. халтурник – це безвідповідальний і ледачий ремісник, який так і не став і вже не стане майстром. кажуть, що майстер – це той, хто знайшов своє покликання у праці. а ще кажуть, що справжнього майстра характеризують три ознаки. перша – це високе професійне вміння, володіння тими прийомами, які забезпечують щонайвищий рівень роботи. друга ознака – це творче ставлення до праці, своєрідний і неповторний "почерк”. це те, що все виконане майстром робить неповторним, а самого майстра – незамінним. і, нарешті, третьою ознакою справжнього майстра є його прагнення прислужитися людям, бути їм по-справжньому корисним. ви можете заперечити: хіба ота корисність така вже необхідна? навчився щось робити вправно, то й роби! аби платили побільше. та виявляється, все не так просто. якщо праця майстра не є корисною людям, то й майстерність виявиться позбавленою смислу, навіть може суперечити інтересам людей, стати аморальною. кому спаде на думку визнати майстром кишенькового злодія? або славетного шахрая, "великого комбінатора” остапа бендера? або здібного вченого – героя роману герберта уеллса "людина-невидимка”, який і не думав про те, щоб його відкриття стало для людей корисним. знайти своє покликання – значить виявити себе у праці, яка найкраще відповідала б складові душі, нахилам, здібностям. пам’ятаєте ідею "сродної праці” григорія сковороди? самим лише навчанням створити майстра неможливо. необхідна гармонія особистості з обраною професією. тобто відповідність того, чого людина прагне, з тим, на що ця людина спроможна. як було б прикро поповнити собою лави узаконених дипломами немайстрів! щоб цього не сталося, потрібно одне: правильно обрати професію, відчувши своє покликання. а для цього необхідно навчитися правильно оцінювати себе. це тільки на перший погляд просто, а насправді – немає нічого складнішого. отже, пізнай себе - і знайдеш своє покликання! потрібен терміново докладний переказ тексту у публіцистичному стилі! )
За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку:
— Навчи нас, як вити гніздо.
Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.
Основна частина:
— Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд.
Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок.
— І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк.
Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо.
— Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда.
Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть.
Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє:
— Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже:
— Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить.
Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім недотепи горлиці.
Скласти твір на тему "Вітчизна - поняття географічне чи моральне?" пропоную так:
Вітчизна - це місце, де ми народились та виросли. Але це поняття географічне чи моральне? Я щиро впевнена в тому, що Батьківщина - це моральне поняття, у яке ми вкладаємо усю душу. При згадці про рідні місця у людини тьохкає серденько, радіє душа. Вона усією лине душею туди, де народилась та зросла.
Батьківщина - це щось особливе. Моя Вітчизна - Україна. Я пишаюсь своєю культурою, мовою, природою. У нас в Україні є і поля, і гори, і моря, і річки з озерами. Наша країна самобутня та неповторна. На мою думку, Вітчизна не може бути географічним поняттям. Це слово відбиває ставлення до рідного краю як до землі предків. Любімо рідну країну, адже вона цього варта!