Невдовзі кожен з нас має обрати фах, який визначить його подальшу долю. Як же не хочеться помилитися у виборі майбутньої професії! Саме
цей вибір може стати для нашого життя вирішальним.
Певно, ви помічали, як багато навколо нас халтурників і невмійків.
Якщо невмійко — це той, хто чогось не вміє, але ще зможе колись навчити-
ся, то халтурник — людина, до своєї праці байдужа. Халтурник — безвід-
повідальний і ледачий робітник, який не став і ніколи не стане майстром.
Майстер — це той, хто знайшов у праці своє покликання. Кажуть,
що майстра характеризують три ознаки. Перша — це високе професійне
вміння, володіння тими прийомами, які забезпечують найвищий рівень
виконання роботи. Друга ознака — творче ставлення до праці, своєрідний
і неповторний «почерк». І, нарешті, третя ознака справжнього майстра —
прагнення прислужитися людям, бути їм по-справжньому корисним.
Звісно, ви можете заперечити. Хіба ота корисність така вже необхід-
на? Навчився щось робити більш-менш якісно, то й роби! Аби платили
побільше. Та, виявляється, усе не так просто. Якщо праця майстра не
є корисною людям, то й майстерність виявиться позбавленою сенсу, на-
віть може суперечити інтересам людей.
Кому спаде на думку визнати майстром кишенькового злодія? Або
славетного шахрая, «великого комбінатора» Остапа Бендера? Або здібного
вченого — героя роману Герберта Уеллса «Людина-невидимка», який і не
думав про те, щоб його відкриття стало для людей корисним.
Знайти покликання — значить виявити себе у праці, яка найкраще
відповідала б складові душі, нахилам, здібностям. Пам’ятаєте ідею «срод-
ної праці» Григорія Сковороди?
Самим лише навчанням створити майстра неможливо. Необхідна гар-
монія особистості з обраною професією. Тобто відповідність між тим, чого
людина прагне, і тим, на що ця людина спроможна.
Як було б прикро поповнити собою лави узаконених дипломами не-
майстрів! Щоб цього не сталося, потрібно, відчувши своє покликання,
правильно обрати професію. Для цього необхідно навчитися правильно
оцінювати себе: свої здібності, нахили, можливості. А це тільки на пер-
ший погляд просто, насправді ж немає нічого складнішого. Отже, пізнай
себе — знайдеш своє покликання
- Привіт.
- Привіт.
- Скажи, а чому ти зі мною спілкуєшся?
- Ти дуже цікава людина та дотримуєшся культури мовлення.
- Ти теж. Мене дуже приваблюють люди, які дотримуються певних етичних правил у своєму спілкуванні.
- А як ти розумієш вислів "культура мовлення"?
- Ну, це сукупність якостей, до я ких належать : точність, зрозумілість, виразність, правильність...
- Так, а ще - чистота мови, багатство та різноманітність.
- А який співрозмовник для тебе найкращий, він повинен дотримуватися лише культури мовлення?
- Ні, ще - культури поведінки.
- Так, я згодна з тобою. Це теж дуже важливо.
- Культура спілкування формується багатьма поколіннями.
- Тому кожен повинен не лише зберігти, а й примножити спадщину предків.
Для багатьох мільйонів людей у всьому світі обмін інформацією через Інтернет став легким, швидким і більше зручним, ніж за до традиційних засобів спілкування. Але разом із тим всесвітня павутина, за визначенням Станіслава Лема, є «величезним смітником».
У минулих епохах людина головним чином функціонувала на підставі того, ким вона була, якими задатками, здібностями чи вміннями володіла, а її положення в суспільстві перше за все визначалося тим, чого людина досягла в роботі над собою. Найближче оточення людини звичайно відігравало вирішальну роль в її вихованні, процесі ідентифікації та соціалізації, виборі своєї філософії та життєвої дороги.
Сьогодні на людину у величезному ступені має вплив інформація, яка поступає до неї через телебачення, радіо, Інтернет, пресу тощо. Саме вони моделюють б мислення, прийняття рішень і здібності діяти.
Кіберсвіт пристосував традиційні засоби масової комунікації до своїх можливостей. Сьогодні кожний може сам зарезервувати місце в літаку й оплатити переліт за до кредитки. Як гриби після дощу, з'являються Інтернет-магазини, інтерактивні музеї, барвисті тривимірні ілюстрації всіх регіонів і міст світу, що дає можливість подорожувати не виходячи з дому.
Віртуальна реальність приховує величезні можливості. Тривимірний світ вимагає від нас підтвердження автентичності наших слів, переконань, що нерідко вимагає від нас досить великих зусиль. Кіберсвіт усе приймає або за аксіому, або, для контрасту, усе відкидає. Цей світ став таким, в якому тільки думка є сьогоденням, а матерія є ілюзією. І від нас самих залежить дуже багато, навіть то, які емоції ми хочемо відчувати, а які відкидаємо. За до одного кліка мишкою ми можемо опинитися по інший бік земної кулі або в повністю іншій галактиці. Це світ, який не здатний нас ранити, якщо ми самі йому цього не дозволимо.
У віртуальній реальності неможливо визначити ані вік, ані стать, ані мотиви, якими керується особа, з якою ми щойно познайомилися за до Мережі. Анонімність знижує шанси отримання належної нагороди за суспільно корисну дію, як і покарання за антигромадську. Анонімність упливає на безпеку членів Інтернет-співтовариства.
Інтернет перетворюється на найбільший ринок праці. Підбір відповідного працівника все частіше починається з пошуку ресурсів «глобальної мережі», тому що традиційних медіа вже не достатньо. І навпаки, коли хтось прагне поміняти місце роботи, то користується спеціалізованими сервісами, де на його чекають тисячі пропозицій.
Объяснение:
ЕССЕ
Объяснение:
Чи варто робити добро, знаючи, що його ніхто не оцінить? Це складне питання. Якщо ти добра, дбайлива людина - звичайно так. А ще я чув, що кажуть і таке - "Роби добро, не чекаючи його у відповідь". Іноді я прислухаюсь подібним приказкам. Але іноді трапляються такі люди, які роблять тобі зло, а ти тількі бажаєш їм добро та не робиш нічого поганого у їхню сторону. Від них не варто чекати оцінок. А якщо це твій друг, товариш і тому подібне - варто. Бо блізкі люди завжди оцінять добро. Вони розуміють, що ти старався саме для них. Ні для когось іншого. А не знайома людина (якщо ти зустрів її на вулиці і в неї проблема) - вона може сказати щос на кшталт "Дуже дякую". Вона не зможе прийти до тебе завтра о восьмій і за чашкою чаю обговорити твою добру душу. Може бути таке, що це німа людина. Від неї чикай посмішки. Або обіймів :) Але, ось остання порада: краще робити добро, не чекаючи оцінки.
Я старалась❤