1)кожну людину, яка має неймовірний талант називають співучою пір"їнкою. мене інколи також так називають. я маю талант до співу. коли на районний будино культури робить різні концерти, майже завжди моя вчителька по вокалу мене туди задіює. я ніоли не співаю сумні пісні. більшість я співаю
жартівливі. ось це і є моя співуча пір"їнка.
2)у кожної людини є свій талант.наприклад, у однієї дитини голос, у другої складати вірші.
у мене талант(пиши свій талант).я дуже гарно (пиши свій талант).але я ніколи не (співаю, малюю, ) погані або сумні (пісні,
малюнки,вірші).мені завжди все трапляється позитивне.
ось мене завжи хвалять за мої(вірші, пісні, картини).і говорять: " у тебе талант як співуча пір*їнка" .
3)у кожної людини є своя співуча пір”їнка.є таке прислів”я : у кого є щаслива пір”їнка тот щасливий,а у кого немає-ні.у
деяких людей є талант,а якщо у тебе його немає,то ти ще не визначив його.ти не повинен сумувати що у тебе немає таланту,це співуча пір”їнка нам дає талант,а талант є у кожної людини.пробуди у себе ту мить,у якій ти знайдеш свою пір”їнку.
зміст деяких мімічних сигналів залежить від культурних традицій, тому їх неможливо інтерпретувати однозначно. наприклад, поширеною формою мімічної комунікації в усіх культурах є усмішка (посмішка) як вираження різноманітних емоційно-психологічних станів людини - задоволення, радості, симпатій,
погорди, презирства, іронії, розгубленості, невпевненості. так, німці краще, ніж американці, здатні виражати почуття відрази, однак їм невластиве мімічне зображення суму і люті.
важливим елементом оптичної ї комунікації є окулістика (лат. осоlus - око) - культура погляду як джерела
інформації про людину. погляд виражає різноманітні почуття ("очі - дзеркало душі"), а також е важливим засобом впливу.
іспанський філософ хосе ортега-і-гасет (1883- 1955) уподібнював людське око до театру з акторами. у попередній культурі є багато відомостей про магічні особливості
людського погляду. з історії відомо чимало випадків прояву його надзвичайної сили. наприклад, на початку xx ст. в італійській імператорській опері парижа користувався неабияким успіхом співак массоль, який мав похмурий і важкий погляд. під час виконання арії "прокляття" з опери фроманталя галеві він
суворо глянув на стелю, після чого помер декоратор, який лагодив декорації. іншого разу він затримав погляд на капельмейстері, після чого тому стало погано і за кілька днів він помер. третій трагічний випадок стався з іноземним купцем, який зайняв ложу, де ніхто не повинен був сидіти. массоль не
знав, що у ложі е люди, і дивився саме туди. наступного дня після опери купець помер, а массоль назавжди залишив сцену.
часто візуальний контакт ототожнюють з дотиком, який значно звужує психологічну дистанцію між людьми.
прямий, самовпевнений погляд може також свідчити про
погрозу або прагнення домінувати. тривалий погляд на співрозмовника може виражати інтерес або закоханість.
психологи стверджують, що людина здатна нормально сприймати погляд іншої людини не більше трьох секунд. тому в багатьох культурах заборонено тривалий час дивитися співрозмовнику в
очі, бо це може викликати у нього тривогу або роздратування. ділова культура спілкування також вимагає незначної затримки погляду на очах співрозмовника у ключові моменти бесіди (демонструє чесність намірів). під час ділового, професійного спілкування бажано спрямовувати свій погляд на трикутник,
вершиною якого є уявна точка посередині чола, основою - зона перенісся. відведення очей убік, уникнення візуального контакту представниками американської, західноєвропейської культур інтерпретується як невідвертість або знервованість співрозмовника. однак у багатьох азійських країнах погляд прямо в
очі керівнику символізує зневагу до нього.
загальновизнана культура погляду передбачає недопустимість: розглядання людини, з якою доводиться перебувати у вузькому або переповненому людьми просторі; "бігання" очима вздовж фігури співрозмовника, який стоїть на відстані витягнутої руки;
зосередження погляду на вустах співрозмовника; розглядання співрозмовника зі взуття тощо.
до елементів кінесики також належать фізіогноміка, одяг і його стиль, прикраси, зачіска, косметика, аксесуари. манера одягатися може свідчити про професію, матеріальний добробут, психічний стан
людини, її ставлення до інших. одяг може бути обумовлений національною культурою, соціальним статусом людини або певною подією в її житті. у доіндустріальну епоху головним елементом культури одягу був національний костюм, в індустріальну та постіндустріальну - зовнішній вигляд людини, манера
одягатися поступово втратили зв'язок з національною традицією, в основному підпорядковуються віянням моди.
1)кожну людину, яка має неймовірний талант називають співучою пір"їнкою. мене інколи також так називають. я маю талант до співу. коли на районний будино культури робить різні концерти, майже завжди моя вчителька по вокалу мене туди задіює. я ніоли не співаю сумні пісні. більшість я співаю
жартівливі. ось це і є моя співуча пір"їнка.
2)у кожної людини є свій талант.наприклад, у однієї дитини голос, у другої складати вірші.
у мене талант(пиши свій талант).я дуже гарно (пиши свій талант).але я ніколи не (співаю, малюю, ) погані або сумні (пісні,
малюнки,вірші).мені завжди все трапляється позитивне.
ось мене завжи хвалять за мої(вірші, пісні, картини).і говорять: " у тебе талант як співуча пір*їнка" .
3)у кожної людини є своя співуча пір”їнка.є таке прислів”я : у кого є щаслива пір”їнка тот щасливий,а у кого немає-ні.у
деяких людей є талант,а якщо у тебе його немає,то ти ще не визначив його.ти не повинен сумувати що у тебе немає таланту,це співуча пір”їнка нам дає талант,а талант є у кожної людини.пробуди у себе ту мить,у якій ти знайдеш свою пір”їнку.
зміст деяких мімічних сигналів залежить від культурних традицій, тому їх неможливо інтерпретувати однозначно. наприклад, поширеною формою мімічної комунікації в усіх культурах є усмішка (посмішка) як вираження різноманітних емоційно-психологічних станів людини - задоволення, радості, симпатій,
погорди, презирства, іронії, розгубленості, невпевненості. так, німці краще, ніж американці, здатні виражати почуття відрази, однак їм невластиве мімічне зображення суму і люті.
важливим елементом оптичної ї комунікації є окулістика (лат. осоlus - око) - культура погляду як джерела
інформації про людину. погляд виражає різноманітні почуття ("очі - дзеркало душі"), а також е важливим засобом впливу.
іспанський філософ хосе ортега-і-гасет (1883- 1955) уподібнював людське око до театру з акторами. у попередній культурі є багато відомостей про магічні особливості
людського погляду. з історії відомо чимало випадків прояву його надзвичайної сили. наприклад, на початку xx ст. в італійській імператорській опері парижа користувався неабияким успіхом співак массоль, який мав похмурий і важкий погляд. під час виконання арії "прокляття" з опери фроманталя галеві він
суворо глянув на стелю, після чого помер декоратор, який лагодив декорації. іншого разу він затримав погляд на капельмейстері, після чого тому стало погано і за кілька днів він помер. третій трагічний випадок стався з іноземним купцем, який зайняв ложу, де ніхто не повинен був сидіти. массоль не
знав, що у ложі е люди, і дивився саме туди. наступного дня після опери купець помер, а массоль назавжди залишив сцену.
часто візуальний контакт ототожнюють з дотиком, який значно звужує психологічну дистанцію між людьми.
прямий, самовпевнений погляд може також свідчити про
погрозу або прагнення домінувати. тривалий погляд на співрозмовника може виражати інтерес або закоханість.
психологи стверджують, що людина здатна нормально сприймати погляд іншої людини не більше трьох секунд. тому в багатьох культурах заборонено тривалий час дивитися співрозмовнику в
очі, бо це може викликати у нього тривогу або роздратування. ділова культура спілкування також вимагає незначної затримки погляду на очах співрозмовника у ключові моменти бесіди (демонструє чесність намірів). під час ділового, професійного спілкування бажано спрямовувати свій погляд на трикутник,
вершиною якого є уявна точка посередині чола, основою - зона перенісся. відведення очей убік, уникнення візуального контакту представниками американської, західноєвропейської культур інтерпретується як невідвертість або знервованість співрозмовника. однак у багатьох азійських країнах погляд прямо в
очі керівнику символізує зневагу до нього.
загальновизнана культура погляду передбачає недопустимість: розглядання людини, з якою доводиться перебувати у вузькому або переповненому людьми просторі; "бігання" очима вздовж фігури співрозмовника, який стоїть на відстані витягнутої руки;
зосередження погляду на вустах співрозмовника; розглядання співрозмовника зі взуття тощо.
до елементів кінесики також належать фізіогноміка, одяг і його стиль, прикраси, зачіска, косметика, аксесуари. манера одягатися може свідчити про професію, матеріальний добробут, психічний стан
людини, її ставлення до інших. одяг може бути обумовлений національною культурою, соціальним статусом людини або певною подією в її житті. у доіндустріальну епоху головним елементом культури одягу був національний костюм, в індустріальну та постіндустріальну - зовнішній вигляд людини, манера
одягатися поступово втратили зв'язок з національною традицією, в основному підпорядковуються віянням моди.