Нежен складний план В ХVІ-ХVIІ ст, територію Україну покривала густа мережа доріг, частина з яких в XIX - початку XX ст. перестала використовуватися. Деякі з них змінили свої напрямки і назви. Одним з таких був відомий Муравський або Соляний тракт ("шлях"), що проходив по вододілах Дніпра і Дону. Він починався від Перекопу, проходив по Катеринославщині, попри Полтаву, Харків, через Курськ і Орловську губернію до Тули. Від Муравського шляху відходили Ізюмський і Кальмиуський. З Києва до Галичини йшов Залізний шлях. Давня Кримсько-Дніпровська дорога проходила від Перекопу через Канів на Київ. Лівобережну Україну перетинали Сагайдачний, Ромодановський і Гетьманський шляхи.
Най шим і найбільш архаїчним засобом господарських перевезень в українців, як і в інших східнослов'янських народів, були різні типи "волокуш" - скріплених між собою подовжених жердин, в які впрягали коня і перевозили сіно, солому або іншу поклажу. На початку XX ст. волокуші збереглися в Карпатах, де їх називали "влаки", як і у поляків і білорусів, а на Покутті - "копаниці".
Для зимових перевезень застосовували сани ("рожні", "гринджоли"). Багаті селяни мали легкі сани зі спинкою і загнутим передком ("козирки", "глабці") - для виїзду. На Полтавщині побутували сани з металевими полозами, рясно прикрашені різьбленням і поліхромним орнаментом.
Найбільш поширеним в Україні був чотириколісний віз, в якому передня і задня частини об'єднувалися дерев'яним брусом ("підтокою"). На Слобожанщині віз був схожий на російський віз, на Поліссі - на "білоруські" колеса. Побутували" також вози, у яких при необхідності задня і передня частини розсовувалися ("розворові"). На півдні України були поширені вози, брички ("ходи"), "ианари" і гарби. Для транспортування грунту та вугілля використовувався віз-грабарка, зерно перевозили "безтарками". В Україні широко відомий чумацький віз переважно для перевезення солі - "мажа". Мажа відрізнялася великими розмірами, міцністю та вагою, оригінальним декоративно-художнім оформленням і ретельним оздобленням. Вона мала шкіряний верх і "важницю" - пристосування для зважування; розташований збоку на спеціальних гаках передньої і задньої "люні" (упорка в возі, прикріплена до осі). впрягали в мажу, як правило, пару волів ("паровицю"). Подібну по масивності і розмірах чумацьку мажу була створено в кінці XIX ст. в центральних промислових районах України "мажару" для перевезення важких вантажів. Вона була більша звичайного воза, з більш низькою осадкою. Для перевезення сипучих товарів на задній мажарі був ящик ("скриня"), а при транспортуванні лісу мажара розсувалася. На відміну від мажі вона не мала покриття, відрізнялася грубої обробкою, але більшість деталей її були металевими.
В вози і сани впрягали коней або волів. Воловий віз був поширений в центральних районах і на півдні України і замість оглобель оснащувався дишлом з ярмом. В'ючний транспорт, в основній кінний, здавна відомий на Україні, існував тривалий час у гірських і лісистих місцевостях.
В історії східних слов'ян важливу роль грали річки, особливо дніпровська водна система. Тут існували різні засоби пересування по воді. Найдавніші з них були видовбані з монолітного дерева: "човни", "струги", "довбанки". Одним з поширених засобів пересування по воді були плоти.
В кінці XIX в. в містах України з'являється механізований транспорт: в 1892 р. - перший трамвай в Києві, який змінив конку. Пізніше трамваї з'являються в Харкові, Миколаєві, Одесі та інших містах.
Ще з перших класів вивчення іноземної мови, а саме - англійської, я поставила собі запитання - чи справді вона мені потрібна? Вже тільки після того, як я виросла і усвідомила про її значення у нашому житті, можу навести декілька аргументів. Так, звісно, будь-яка іноземна мова не буде просто сидіти у нашій пам'яті, якщо ми самі не знайдемо їй призначення. Будь-яка інша мова дає нам більше можливостей, наприклад, влаштуватися працювати на якусь достойну професію. Ми можемо поїхати у якусь країну, де спілкування з іншими нам набагато полегшить знання мови, на якій розмовляє твій співрозмовник. На роботі ці знання, можливо, потрібні, щоб обслуговувати іноземних клієнтів, або розуміти те, що написано не на нашій рідній мові.
Можу зробити висновок, що завжди іноземна мова потрібна, якщо ти вивчив її досконало, вона дає тобі більше можливостей у житті, долає деякі перешкоди.
Хоча я і життєрадісна людина, але вже скоро закінчую школу, в якій провчився майже 11 років. Усі вони відклалися у моїй пам'яті. Я ніколи не думав про школу поганого - усі роки навчання були добрі, веселі, життєрадісні. В мене немає жодної краплі образи ні на кого, хоча і були деякі неприємні ситуації та суперечки. Я сумую за школою, бо вже не буде тих рідних однокласників, улюблених вчителів, які хоч і не завжди гарно ставилися до учнів, але завжди були чесні із ними. Я хочу ще раз пройти цей шлях, а не залишати його вже через декілька місяців. Хочу знову відчути усі ті емоції, які наповнювали мої легені кожний день, проведений в школі.
Сумую я лиш через одне - скоро вже закінчиться моя історія у школі, і нічого не можна буде вдіяти.