Зараз кожен з нас має змогу користуватися Інтернетом майже щодня. А ще понад 40 років тому навряд чи американські вчені, які запропонували розробити комп’ютерну мережу, щоб убезпечити себе на випадок війни, думали, що з часом можна буде підключитися до мережі через супутники зв’язку, мобільні телефони, телевізори, радіо-канали, електропроводи.
Навряд чи вони це робили для того, щоб для когось інтернет замінив реальне життя, а з появою комп’ютерних ігор, соціальних сайтів, гаджетів і взагалі люди забули про «живе» спілкування, прогулянки паром та походи в театри чи бібліотеки.
Звичайно через всесвітню павутину набагато швидше знайти потрібну інформацію, подивитися телепередачу, яку з певних причин не встигли переглянути, дізнатися про погоду на наступний день, бути в курсі останніх новин або ж просто поспілкуватися із тими, кого давно не бачив.
Використання комп’ютерів на уроках у школі сприяє активiзацiї розумової дiяльностi, формує світогляд дитини, створює позитивний емоційний настрій. Але, з іншого боку, виникає тривога: чи не завдасть шкоди тривале “сидіння” перед дисплеєм?
На жаль, зараз є діти, які переходять межу розумного у спілкуванні з комп’ютером. Воно може призвести не тільки до погіршення зору, порушення здоров’я через стиснуту позу, але й негативно відбитися на психічному здоров’ї.
Особливо небезпечним інтернет стає для сором’язливих дітей, адже віртуально вони можуть спілкуватися, грати з тими людьми, з якими в реальному житті у них могли виникнути труднощі при знайомстві. Така втеча в ілюзорний світ може сформувати у дитини психологічну залежність від комп’ютера
Люди чимало часу проводять в соцмережах, спілкуючись. Це створює ілюзію зближення людей – завдяки різноманітним мессенджерам ми можемо спілкуватись з тими, хто від нас далеко. Або просто не витрачати час на дзвінок для передання інформації.
Але, звичайно, інтернет може сприяти і накопиченню самотності. Деякі люди забувають повертатись у реальність, починають проводити дуже мало часу з друзями, а згодом і зовсім втрачають їх.
Проте це не означає, що всі ми маємо відмовитись від Інтернету. Всесвітня мережа – це лише інструмент, яким варто навчитись користуватись.
Зараз кожен з нас має змогу користуватися Інтернетом майже щодня. А ще понад 40 років тому навряд чи американські вчені, які запропонували розробити комп’ютерну мережу, щоб убезпечити себе на випадок війни, думали, що з часом можна буде підключитися до мережі через супутники зв’язку, мобільні телефони, телевізори, радіо-канали, електропроводи.
Навряд чи вони це робили для того, щоб для когось інтернет замінив реальне життя, а з появою комп’ютерних ігор, соціальних сайтів, гаджетів і взагалі люди забули про «живе» спілкування, прогулянки паром та походи в театри чи бібліотеки.
Звичайно через всесвітню павутину набагато швидше знайти потрібну інформацію, подивитися телепередачу, яку з певних причин не встигли переглянути, дізнатися про погоду на наступний день, бути в курсі останніх новин або ж просто поспілкуватися із тими, кого давно не бачив.
Використання комп’ютерів на уроках у школі сприяє активiзацiї розумової дiяльностi, формує світогляд дитини, створює позитивний емоційний настрій. Але, з іншого боку, виникає тривога: чи не завдасть шкоди тривале “сидіння” перед дисплеєм?
На жаль, зараз є діти, які переходять межу розумного у спілкуванні з комп’ютером. Воно може призвести не тільки до погіршення зору, порушення здоров’я через стиснуту позу, але й негативно відбитися на психічному здоров’ї.
Особливо небезпечним інтернет стає для сором’язливих дітей, адже віртуально вони можуть спілкуватися, грати з тими людьми, з якими в реальному житті у них могли виникнути труднощі при знайомстві. Така втеча в ілюзорний світ може сформувати у дитини психологічну залежність від комп’ютера
Люди чимало часу проводять в соцмережах, спілкуючись. Це створює ілюзію зближення людей – завдяки різноманітним мессенджерам ми можемо спілкуватись з тими, хто від нас далеко. Або просто не витрачати час на дзвінок для передання інформації.
Але, звичайно, інтернет може сприяти і накопиченню самотності. Деякі люди забувають повертатись у реальність, починають проводити дуже мало часу з друзями, а згодом і зовсім втрачають їх.
Проте це не означає, що всі ми маємо відмовитись від Інтернету. Всесвітня мережа – це лише інструмент, яким варто навчитись користуватись.