У моєї матусі теплі і ніжні руки. У саду розцвіли білі, рожеві та червоні троянди. Двінкі щебетання пташок чути під моїм вікном. Зеленими лісами, жовтогарачими житами і прекрасними людьми красується наш рідний край. Випав перший пухнастий білий сніг. Я мрію стати видатною художницею. Під моїм вікном росте старий могутній дуб. Запашний хліб лежить на рушнику. Яскраве і тепле сонечко заглядає у віконечко. Нарешті прийшла довгожданна і чарівна весна. Моя сестра завзята трудівниця. На дитячому майданчику було чути веселі та дзвінкі голоси дітлахів.
1. З кожною хвилиною мітингувальників ставало все більше (А. Шиян). 2. У залі робиться гарячіше. Хтось навстiж відчинив вікно у сад (Ирина Вільде). 3. Природа часто буває мудрішою за людину (Народна творчість). 4. Як трохи менше будете дбати про багатство, а більше про здоров’я, то дочекаетесь (М. Стельмах). 5. Вони гомоніли все тихіше і тихіше, із іх гомону виникала пісня (Леся Українка). 6. Швидше і швидше котилися хвилі, розливалися ширше і помалу заспокоювалися (Леся Українка). 7. Ну, от
і все. Одплачеться природа. Ій стане легше певне. Як мені (Л. Костенко).
У саду розцвіли білі, рожеві та червоні троянди.
Двінкі щебетання пташок чути під моїм вікном.
Зеленими лісами, жовтогарачими житами і прекрасними людьми красується наш рідний край.
Випав перший пухнастий білий сніг.
Я мрію стати видатною художницею.
Під моїм вікном росте старий могутній дуб.
Запашний хліб лежить на рушнику.
Яскраве і тепле сонечко заглядає у віконечко.
Нарешті прийшла довгожданна і чарівна весна.
Моя сестра завзята трудівниця.
На дитячому майданчику було чути веселі та дзвінкі голоси дітлахів.
1. З кожною хвилиною мітингувальників ставало все більше (А. Шиян). 2. У залі робиться гарячіше. Хтось навстiж відчинив вікно у сад (Ирина Вільде). 3. Природа часто буває мудрішою за людину (Народна творчість). 4. Як трохи менше будете дбати про багатство, а більше про здоров’я, то дочекаетесь (М. Стельмах). 5. Вони гомоніли все тихіше і тихіше, із іх гомону виникала пісня (Леся Українка). 6. Швидше і швидше котилися хвилі, розливалися ширше і помалу заспокоювалися (Леся Українка). 7. Ну, от
і все. Одплачеться природа. Ій стане легше певне. Як мені (Л. Костенко).