Борщ — одна з найпоширеніших перших страв української кухні. До його складу входить багато різноманітних продуктів. Моя мама часто варить борщ, а я люблю гати і допомагати їй. Перед приготуванням мама миє руки та одягає фартух. Спочатку вона готує бульйон. Дрібно нарубані кістки варить дві години, додає м'яса і продовжує варити до готовності. Зварене м'ясо нарізає порціями, а бульйон відціджує. Очищені і помиті буряки мама шаткує соломкою, солить, збризкує оцтом, змішує, кладе у каструлю, додає жиру, томатного соусу, цукру, тушкує до готовності. Потім злегка обсмажує на свинячому салі цибулю, моркву, петрушку. На кухні уже так смачно пахне, аж слинка тече. У проціджений бульйон мати кладе нарізану дольками картоплю, доводить до кипіння, додає нарізану соломкою капусту і варить 10-15 хв. Після цього кидає в бульйон тушковані буряки, злегка підсмажує разом з цибулею нарізані свіжі помідори, гіркий і запашний перець, лавровий лист, підсмажене і розведене водою борошно. Потім дає 5 хвилин покипіти, заправляє товченим часником, доводить до кипіння і дає настоятись 10 хвилин. Нарешті борщ готовий. Настає обід. Подаючи борщ на стіл, мама у кожну тарілку кладе шматочок вареного м'яса, сметани і посипає зеленню петрушки і кропу. Сім'я із задоволенням смакує улюблену страву. Який смачний борщ!
«Вільні! — крикнула я подругам, коли ми вибігали зі школи в останній день занять. — Вільні ціле літо!»
Тоді я ще погано розуміла значення слова «воля». Але вимовляти його було так приємно…
За всіх часів люди прагнули бути вільними. Вони звільнялися від рабства, від комплексів, від зобов’язань, від забобонів — від усього, що їх сковувало і заважало їм жити. За волю часто лилася кров. Людина відстоює свою волю із самого дитинства і до гробової дошки. Чому? Чому волі потрібно так багато жертв? Я ніколи не замислювалася над цими питаннями. Зате оперувала такими фразами: «Тату, ти заміряєшся на мою волю! Я не хочу мити посуд! Не хочу!» На що тато мені відповів: «Ні, не мити посуд — не означає бути вільним, а означає — бути ледачим. А от якби ти хотіла мити посуд, а я б тобі не дозволяв — це було б замахом на твою волю».
Я пішла на кухню і мовчки вимила посуд. «От тепер ти вільна! Можеш іти на дискотеку!» — сказав мені тато. «Так, — подумала я, — тепер я вільна. Ціною почервонілих від холодної води рук. Адже гарячу відключили». І тоді я зрозуміла, що воля — це безперешкодний рух до своєї мети. У моєму випадку метою була дискотека, перешкодою — гора брудних тарілок і наказ тата: «Посуд помиєш — підеш на дискотеку!» Я усунула перешкоду і йду до мети. От вона, воля!
Але волю потрібно заслужити. Якби в житті не було перешкод, то воля не цінувалася б так високо. Слава Богові, у моєму житті немає ще істотних перешкод, інші я легко усуваю. Напевно, я вільна людина.
Моя мама часто варить борщ, а я люблю гати і допомагати їй.
Перед приготуванням мама миє руки та одягає фартух. Спочатку вона готує бульйон. Дрібно нарубані кістки варить дві години, додає м'яса і продовжує варити до готовності. Зварене м'ясо нарізає порціями, а бульйон відціджує. Очищені і помиті буряки мама шаткує соломкою, солить, збризкує оцтом, змішує, кладе у каструлю, додає жиру, томатного соусу, цукру, тушкує до готовності. Потім злегка обсмажує на свинячому салі цибулю, моркву, петрушку. На кухні уже так смачно пахне, аж слинка тече.
У проціджений бульйон мати кладе нарізану дольками картоплю, доводить до кипіння, додає нарізану соломкою капусту і варить 10-15 хв. Після цього кидає в бульйон тушковані буряки, злегка підсмажує разом з цибулею нарізані свіжі помідори, гіркий і запашний перець, лавровий лист, підсмажене і розведене водою борошно. Потім дає 5 хвилин покипіти, заправляє товченим часником, доводить до кипіння і дає настоятись 10 хвилин.
Нарешті борщ готовий. Настає обід. Подаючи борщ на стіл, мама у кожну тарілку кладе шматочок вареного м'яса, сметани і посипає зеленню петрушки і кропу.
Сім'я із задоволенням смакує улюблену страву. Який смачний борщ!
«Вільні! — крикнула я подругам, коли ми вибігали зі школи в останній день занять. — Вільні ціле літо!»
Тоді я ще погано розуміла значення слова «воля». Але вимовляти його було так приємно…
За всіх часів люди прагнули бути вільними. Вони звільнялися від рабства, від комплексів, від зобов’язань, від забобонів — від усього, що їх сковувало і заважало їм жити. За волю часто лилася кров. Людина відстоює свою волю із самого дитинства і до гробової дошки. Чому? Чому волі потрібно так багато жертв? Я ніколи не замислювалася над цими питаннями. Зате оперувала такими фразами: «Тату, ти заміряєшся на мою волю! Я не хочу мити посуд! Не хочу!» На що тато мені відповів: «Ні, не мити посуд — не означає бути вільним, а означає — бути ледачим. А от якби ти хотіла мити посуд, а я б тобі не дозволяв — це було б замахом на твою волю».
Я пішла на кухню і мовчки вимила посуд. «От тепер ти вільна! Можеш іти на дискотеку!» — сказав мені тато. «Так, — подумала я, — тепер я вільна. Ціною почервонілих від холодної води рук. Адже гарячу відключили». І тоді я зрозуміла, що воля — це безперешкодний рух до своєї мети. У моєму випадку метою була дискотека, перешкодою — гора брудних тарілок і наказ тата: «Посуд помиєш — підеш на дискотеку!» Я усунула перешкоду і йду до мети. От вона, воля!
Але волю потрібно заслужити. Якби в житті не було перешкод, то воля не цінувалася б так високо. Слава Богові, у моєму житті немає ще істотних перешкод, інші я легко усуваю. Напевно, я вільна людина.